«Повернення» героя Платонова – Платонов Андрій

Розповідь А. П. Платонова присвячена важким післявоєнним будням

Капітан Іванов повернувся, демобілізувавшись, додому. Його з нетерпінням чекали дружина й діти, Петрушка й Настя, але капітан звик жити своїм життям на війні, звик до своїх товаришів і додому не дуже квапився. Чекав поїзда, затримався в знайомої дівчини Маші, будинку виявився тільки на шостий день. Він ніяк через це не переживав, але яке довелося його дружині й дітям, які ходили на вокзал щодня зустрічати всі поїзди, що йдуть із заходу, автор нам дає відчути

Іванов зайнятий тільки своїми переживаннями: він почував себе зараз «осиротілої» без армії, а дружина й діти йому здаються чужими. Дочка не довідалася батька, вона його забула, син господарює в будинку, як дорослий

Іванову не зрозуміти, який важкої було життя в тилу: дружина йшла працювати на весь день, діти будинку одні, голодували. Він не розуміє, чому такий ощадливий і розважливий його син, адже в нього в армії не було турбот про картки, ордери, талони. Дружина не розповідає йому про їхні труднощі: «всі вже пройшло, ми протерпели», і він «не міг ще ясно зрозуміти, чому в Петрушки зложився такий характер». Іванову соромно своєї байдужості до сина й він почуває перед ним якась боязкість

Довідавшись, що до дітей два роки ходив у гості Семен Овсійович і приносив подарунки, Іванов ображений. Він підозрює в зраді дружину, він скривджений тим, що ця людина любила його дітей, незадоволений їхнім вихованням: «Петрушка міркує, як дід, а читати мабуть забув». Іванов не розуміє, що Семенові Овсійовичу, що втратив родину, трьох дітей, потрібно людське спілкування, «відігріти» душу хоча б біля чужих дітей. Самолюбство капітана ображене, він говорить, що дружина зробила з нього посміховище, і збирається піти

– Що ти розумієш у нашім житті? – Як що? Я всю війну провоевал, я смерть бачив ближче, чим тебе… – цей діалог наочно доводить, що герої живуть немов у різних вимірах, серці капітана «озлобилося», і він чує тільки себе

Він їде й, коштуючи в тамбурі вагона, раптом бачить дітей, що біжать по дорозі до переїзду. Діти впали – у більшого

Одна нога була взута у валянок, а інша в калошу, йому було незручно бігти. І тільки побачивши їх, Іванов відчув біль у серце. «Він довідався раптом усе, що знав колись, набагато точніше й действительней. Колись він почував інше життя через перешкоду самолюбства й власного інтересу, а тепер раптово торкнувся її серцем, що оголилося,». Тільки тепер відбулося «повернення» героя до дітей, до колишнього життя, до природних людських почуттів. Від байдужості, відчуженості – до жалю й любові

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>