Повний зміст Авантюрне оповідання (Опальні оповідання) Зощенко М. М

Т а и н с т у е и н а я з а п а д н яна площадці четвертого поверху людина зупинилася.Він пошарив у кишенях, вийняв сірника й чиркнув.Жовте, коротке полум’я освітило мідну дверну дощечку. На дощечці був сказано буквально cледующее:"Зубний лікар Яків Петрович Шишман". – – – і Здеся, – – – і прошептав незнайомець. І, не знайшовши дзвінка, постукав ногою у двері.Незабаром клацнув французький замок, і двері безшумно розкрилися. – – – і Звиняюсь, зубний лікар приймають? – – – ізапитав незнайомець, з обережністю входячи в напівтемну прихожую. – – – і Вам доведеться небагато почекати, – – – і сухо відповів лікар. – – – і В мене зараз пацієнт. – – – і Ну, що ж, можна почекати, – – – і добродушно погодився незнайомець.Лікар гострим свердлувальним поглядом подивився на незнайомця й, недобро посміхнувшись, додав: – – – і Прошу вас пройти в їдальню. Випливайте за мною.І ледь незнайомець сіл, як лікар, швидко обернувшись назад, вискочив з кімнати й захлопнув за собою важкі, масивні двері.Пролунало лиховісне клацання замка.Незнайомець смертельно сполотнів і допитливим поглядом оглянув приміщення. Кімната була майже порожня. Крім стола, покритого скатертиною, і пари дерев’яних стільців, нічого в ній не було.Лікар приймає незнайомця.Через двадцять мінут зубний лікар Яків Шишман прийняв незнайомця. – – – і Я дуже вибачаюся, – – – і сказав лікар, – – – і що мені довелося закрити вас у їдальні. Прислуги в мене, чи бачите, немає. А знаєте, яке нині годинка? Давеча в мене пацієнти два пальта з вішалки віднесли. Перед тим – – – і шубу. . . А сьогодні, знаєте, один диявол останню мідну плювальницю із прихожей виніс. Прямо хоч кидай роботу. Поки отут, знаєте, возишся з пацієнтом, що очікують виносять. Доводиться приймати такі міри. . . Я дуже вибачаюся. . . Відкрийте рот.. – – – і Хм, – – – і невиразно сказав незнайомець і відкрив рот.3. Чиста работанезнакомец вийшов на вулицю, зупинився в ліхтаря й саркастично посміхнувся. – – – і Тэк, – – – і сказав незнайомець, – – – і подивимося теперича що за дермо.Він вийняв з – під пальто столову скатертину й розгорнув її. – – – і А скатертишка – те дрянь. Латана скатертишка, – – – і прошептав крізь зуби незнайомець і з остервенением сплюнув.Потім потоптався на місці й промурмотав: – – – і Ну, пес із їй, яка є! Окроме її ні чорта ж не було. Не стільці ж, громадяни, виносити.Незнайомець махнув рукою й побрів далі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>