Повний зміст Боря Шукшин У. М

У палату привели новенького. Здоровенний хлопець, повний, навіть із черевцем, гарний, років двадцяти семи, але з розумом дворічної дитини. Він відразу з порога запосміхався й всім голосно сказав: – – – і Пивет, пивет!Багато хто, хто лежав отут уже не перший раз, знали цього хлопця. Борючи. Живе в базару з батьком і матір’ю, у воскрес дні, коли народу на базарі багато, відкриває вікно й ла на людей, не зло гавкає – – – і весело. Він взагалі добрий. – – – і Пивет, Боря, пивет! Ти навіщо сюди? Чого знову натво?Нянька, улаштовуючи Борі постіль, розповідає: – – – і Матюкаю з батьком розігнав наш Боря. – – – і Ти што ж це, Боря?! Мати з батьком побив?Борючи замружує ока й енергійно трясе головою: – – – і Босе не бу, не бу, не бу!.. – – – і більше не буде. – – – і За што він їх? – – – і Розу не купили! Став просити матюкаю – – – і купи йому ро, і все. – – – і Босе не бу, не бу! – – – і Лягай тепер і лежи. "Не бу!" – – – і А мама пидет? – – – і лякається Боря, коли нянька йде. – – – і Мама пидет, пидет, – – – і заспокоюють його хворі. – – – і Сам розігнав, а тепер – – – і мама.У палаті стало трохи оживленнее. З дурачками, я за, багато легше, цікавіше, ніж з яким – небудь умни, у якого з голови не йде, що він – – – і розумник. І ще: дурачки, скільки я їх бачив, завжди майже люди добрі, і їх шкода, і неминуче тягне пофілософствувати. Щоб не філософствувати наприкінці – – – і це завжди погано, – – – і скажу ті, якими приблизно думками я закінчив свої наблюде за Борею (сказати все – таки полювання). Я думав: "Що ж життя – – – і комедія або трагедія?" Трохи красиво написалось, але думка по^ – серйозному вперлася сюди; комедія або тиха, моторошна трагедія, у якій всі ми – – – і від Наполеона до Борі – – – і незграбні, тупі актори, особливо Напо зі схрещеними руками й треуголкой. Зрячи все – таки викликнули: "Не жалувати треба людини!.." Це теж – – – і від неспритної, досить гордовитої пози. Поважати – – – і так. Тільки адже повага – – – і це справа наживне, приходить із культу. Жалість – – – і це вище нас, мудріше наших бібліотек… Мати – – – і саме шановне, що не є в житті, саме рід – – – і вся складається з жалості. Вона любить своє дитя, уважити, ревнує, хоче йому добра – – – і багато всякого, але незрад, все життя – – – і жалує. Отут Природа розпорядилася за нас. Відніми – Ка в неї жалість, залиш їй вище утворення, уміння виховувати, повага… Залиш їй всі, а відніми жалість, і життя в три тижні перетвориться у всесвітній бардак. Отчий народ піднімається весь у гніві, коли на по ворог? Тому, що всім шкода всіх матерів, дітей, рід землю. Шкода! Можете не погоджуватися, тільки і я знаю – – – і й про святий борг, і про честь, і достоїнство, і т.п. Але ще – – – і у величезній мері – – – і шкода.Ну, сама настав час повернутися до Борі. Я не спеціально на за ним, але думав про нього багато. Цілими днями в па, у коридорі тільки й чулося: – – – і Пиві – Ет! А мама?.. Пидет? – – – і Прийде, Боря, прийде, куди вона дінеться. Нехай хоч маленько відпочине від тебе.Борючи сміється, щасливий, що мама прийде. – – – і Атобус, атобус?.. Так? – – – і На автобусі, так.Навіть коли ми відходимо до сну, Боря все запитує: – – – і Мама пидет?Він нікому не набридає. Уколи переносить непохитно, толь сильно мружиться й здивовано говорить: – – – і Боляче!І потім із захватом усім говорить, що було боляче.Над ним не сміються, охоче відповідають, що мама "прийде, прийде" – – – і більше, складніше Боря запитувати не вміє.Один раз я провів, як я тепер розумію, теж доволь незграбний експеримент. Борючи сидів на лавочці у дворі… Я підсів поруч, покликав: – – – і Боря.Борючи повернувся до мене, а я став уважно дивитися йому в очі. Довго дивився… Я хотів зрозуміти: є чи там хоч іскра розуму або він згас давно, зовсім? Борючи теж дивився на мене. І я не наткнувся – – – і як це буває з людьми здра – – – і ні на яку думку, яку б я прочитав у його гла, ні на яке мовчазне питання, ні на яке недорозумі, на що ми, що дивляться здоровим в очі, негайно теж мовчачи відповідаємо – – – і здивуванням, презирством, вызы: "Ну?" В очах Борі всеосяжна, спокійна доброзичливість, яка буває в мудрих старих. Мені стало не по собі. – – – і Мама пидет, – – – і сказав я, і стало зовсім соромно. А встати й піти відразу – – – і теж соромно. – – – і Мама пидет? Так? – – – і Боря засміявся, щасливий. – – – і Пидет мама, пидет, – – – і я оглянувся – – – і чи не спостерігає хто за мною? Це було б жахливо. У всіх якось це легко, скидаючись виходить. "Мама пидет, Боря! Пидет". І все. І йдуть по своїх справах – – – і курити, умиватися, пити ліки. Я сидів на лавочці, точно приріс до неї, не наважувався ще раз сказати: "Мама
пидет". І піти теж не міг – – – і мені здавалося, що почую – – – і саме образливе, саме унич, що є в запасі в людини, – – – і сміх у спину собі. – – – і Атобус? Так? – – – і Так, так – – – і на автобусі приїде, – – – і говорив я й відводив ока убік. – – – і Пивет! – – – і викликнув Боря й потис мені руку. Хоч розум, мені здавалося, що він знущається треба мною. Я встав і пішов у палату. І потім непомітно стежив за Борею – – – і чи не сміється він, дивлячись на мене зі свого ліжка. Треба осто із цим народом.Борючи вміє подовгу нерухомо сидіти на лавочці… Сидить, задумливо дивиться перед собою. Я в такі мінути дивлюся на нього з боку й завзято думаю: невже він злитися вміє? Улаштував же скандалевич будинку через те, що йому не купили троянду. Розплакався, почав стільці кидати, мати підкрутилася – – – і мати толканул, батька… Тоді чому ж він – – – і недоумок? Це цілком розумне рішення питання: ви на близьких досаду, ми всі так робимо. Або він не по, що зробив? Досаду почуває, а образу як варто заподіяти не вміє…У сусідній палаті з’явився якийсь псих з довгими ру, вузьколобий. Я боюся чиновників, продавців і от та, як цей горила. А вони якимсь чуттям угадують, хто їх боїться. Один раз один чиновник поблажливо, ледве смутно посміхаючись, години два розповідав мені, як йому сюди от, у шию, догодила кулацкая куля… "Добре, що ри, а те б… Тому якщо думають, що ми тільки за столами сидіти вміємо, то…" И я напружувався щосили, усіляко показував, що вірю йому, що мені дуже інтерес все це.Горила відразу ж, як прийшов, заарканив мене в коридо й довго, бурхливо розповідав, як він урізав тещі, сусідові, дружині… Що в нього паспорт у міліції. "Я пацан з веселою душею, я не люблю, коли вони починають мені…"Якось горила зайшов у нашу палату, регоче. – – – і Цей, дурень ваш… дав йому сигарету: їли, говорю, слад. Всю з’їв!Ми мовчали. Коли от отож є хам, великий хам, і говорить зі сміхом, що він тільки що зробив гидоту, те всім стає гірко. І мовчать. Мовчать тому, що розмовляти даремно. Отут треба відразу бити табуреткою по голові – – – і єдиний спосіб сказати хамові, що він сде – ла недобре. Але метушню отут, у палаті, з ним ніхто не соби затівати. Він би із задоволенням затіяв. Один преж дідок, інформатор по схильності душі, пішов до сестри й розповів, що "пацан з веселою душею" за Борю з’їсти сигарету. Сестра знайшла "пацана" і ста вичитувати. "Пацан" вилаяв її матом. Сестра – – – і до вра. Розпорядження лікаря: виписати за порушення режиму."Пацан" ішов з лікарні, коли всі були у дворі. – – – і До свиданья, урки з мильного заводу! – – – і голосно по він. І

засміявся. Не знаю, не стану затверджувати, але, по – моєму, наші самі далекі предки дуже багато сміялися.Лікарня наша – – – і за містом, до автобуса йти километ два лісочки. Четверо, хто легше на ногу й понадежней у плечах, піднялися й пішли напереріз "пацанові з веселою душею".Через мінут двадцять вони повернулися, злегка драні, але задоволені. В одного надовго, напевно, замружилося ліве око.Четверо неголосно ділилися враженнями. – – – і Здоровий!.. – – – і Репетував? – – – і Матюкався. Права качати початків, сорочку на собі по, доводив, що він блатний.На ґанку з’являється Боря й до кого знову кидає із протягненою рукою. – – – і Пиві – Ет! – і Пивет, Боря, пивет. – – – і А мама пидет? – – – і Пидет, пидет.Пекуче. Хоч би маленький вітерець, хоч би як – небудь расколыхать цей задушливий спокій… Скоріше б звідси – – – і куди – небудь!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>