Повний зміст Еліксир Сатани Гофман Э. Т. 1/21

ЭРНСТ ТЕОДОР АМАДЕЙ ГОФМАНЭЛИКСИРЫ САТАНИ

ПЕРЕДМОВУ Издателяохотно повів би я тебе, прихильний читач, під похмурий покров платанів, де я вперше прочитав дивовижне оповідання брата Медарда. Ти сіл би поруч із мною на кам’яну лаву, ледве помітну за благоухающим чагарником і яскраво полум’яніючими квітами; з томлінням нез’ясованим дивилися б ми з тобою на сині вигадливі громади гір, що встають над сонячною рівниною, що розстеляється за межами парку. Оглянувшись назад, ти побачив би кроках у двадцяти від нас готичний будинок з порталом, щедро прикрашеним статуями.З палаючими яскравими фарбами фресок на великій стіні дивилися б на тебе, крізь похмуре листя платанів, ясні, повні життя очі святих.Червоне, як жар, сонце сідає на гребені гір, повіяло вечірнім вітерцем, усюди життя й рух. Шепіт і ремство якихось чудових голосів чуються в деревах і кущах усе ясніше і ясніше; немов невидимий хор і розкати органа нам почудились десь удалині. Мовчачи, у спадаючими широкими складками одіяннях прямують по алеї саду величні чоловіки зі зверненими до неба побожними поглядами. Уже чи не святі ожили там, нагорі, і спустилися з карнизів храму?Ти весь сповнився таємничого Трепету, навіяного чудесами житій і легенд, тут втіленими; тобі вже ввижається, що все це й впрямь відбувається в тебе на очах, – і ти всьому готовий вірити. У такому – те настрої ти став би читати оповідання Медарда, і дивні бачення цього ченця ти навряд чи порахував би тоді однією лише нескладною грою розпаленілої уяви…Але раз вуж ти, прихильний читач, побачив лики святих, обитель і ченців, то нема чого пояснювати, що я привів тебе в чудовий парк монастиря капуцинів біля міста Б.Мені довелося один раз пробути кілька днів у цьому монастирі; поважний пріор показав мені оставшиеся після брата Медарда і як якась достопримечательность, що зберігалися в архіві, Записки, і лише із працею вмовив я пріора, що коливався, дозволити мені ознайомитися з ними. Старець думав, що по – справжньому ці Записки варто було б спалити.Не без тривоги, що й ти, прихильний читач, приймеш сторону пріора, я вручаю тобі цю книгу, складену по Записках. Але якщо ти наважишся піти за Медардом як його вірний супутник по похмурих монастирських переходах і келіям, а потім по строкатому – строкатому миру й разом з ним випробуєш усе, що переніс він у житті страшного, навідного жах, божевільн і сміховинного, те, бути може, тебе розважить різноманіття картин, які відкриються перед тобою немов у камере – обскуре.Може статися, що на вид безформне прийме, тільки – но ти пильно вдивишся, ясний і свершенный вид. Ти осягнеш, як з незримого насіння, кинутого в землю похмурою долею, виростає пишна рослина й, пускаючи безліч втеч, розкидається вшир і вгору, – доколе єдина квітка, що розпустилася на ньому, не перетвориться в плід, що висмокче всі живі соки рослини й погубить його, так само як і насіння, з якого воно гралося…Прочитавши з великим тщанием Записки капуцина Медарда – а це було нелегко, тому що блаженної пам’яті брат писав дрібним нерозбірливим чернечим почерком, – я прийшов до думки, що наші, як ми їх звичайно йменуємо, мрії й фантазії є, бути може, лише символічним одкровенням сутності таємничих ниток, які тягнуться через все наше життя й зв’язують воєдино вес її прояву; я подумав, що приречено на загибель той, хто уявить, начебто пізнання це дає йому право насильно розірвати таємні нитки й схопитися з похмурою силою, що панує над нами.Бути може, і в тебе, прихильний читач, виникне така ж думка, – гаряче бажаю тобі цього через досить значну.ЧАСТИНА ПЕРША

ГЛАВА ПЕРША. РОКИ ДИТИНСТВА Й ЖИТТЯ В Монастыремать ніколи не говорила мені про те, яке місце в житті займав мій батько; але коштує мені тільки згадати її оповідання про нього в роки мого раннього дитинства, як я переконуюся, що це був навчений досвідом чоловік, людина глибоких пізнань. Саме з оповідань і недомовок матері про її минуле, які стали зрозумілі мені лише набагато пізніше, я знаю, що батьки мої, маючи більший стан і користуючись всіма благами життя, упали раптом у найтяжчий, гнітючий нестаток і що батько мій, якого сатана штовхнув ніколи на тяжкий злочин, зробив смертний гріх, але милостию Божией прозрів у пізніші роки й побажав його надолужити паломництвом у монастир Святого Липи, що в далекій студеній Пруссії.Під час цієї тяжкої мандрівки мати моя вперше після довгого років заміжжя відчула, що воно не пребудет марним, як того побоювався батько; і незважаючи на свою вбогість, зрадів він всім серцем, тому що виконувалося дане йому в баченні обетование святого Бернарда, що народження сина стане станом миру душі його й відпущення гріхів. У монастирі Святої Липи батько мій занедужав, і, чим ревніше він, перемагаючи слабість, виконував тяжкого чина покаяння, тим сильней опановував ним недуга; він умер, одержавши відпущення гріхів і думаючи своє сподівання в Богу, у ту саму мінуту, як я з’явився на світло.З тої пори, як я себе пам’ятаю, тепліють у душі моєї втішні картини життя в обителі Святої Липи з її величним храмом. Навколо мене ще шумить похмурий ліс; ще пахнуть навколо пишно разросшиеся трави й строкаті квіти, що служили мені колискою. Ні отрутної тварини, ні шкідливої комахи не водилося на околицях обителі; дзижчання мухи, стрекотіння коника не порушувало її благодатної тиші; чулися тільки благочестиві пісні священнослужителів, що виступали на чолі довгих низок пілігримів, розмірно розмахуючи золотими кадильницями, з яких підносилося до неба пахощі жертовного ладану. І в мене усе ще перед очами посередині церкви окутий сріблом стовбур липи, на яку ангели ніколи поклали чудотворний образ Пресвятої діви. І усе ще посміхаються мені зі стін і купола, що злітає вгору, лики ангелів і святих у кольорових одяганнях!Оповідання матері про благолепном монастир, де по милості Божией вона знайшла розраду в глибокій скорботі, так запали мені в душу, що, здавалося, начебто я сам все це бачив, сам усе пережив; однак настільки ранні спогади навряд чи можливі – адже мені було всього лише півтора року, коли мати покинула із мною святу обитель.Але думає мені часом, начебто я своїми очами бачив у безлюдному храмі сувору фігуру чудового чоловіка; це був саме той іноземний Художник, що у старожитні часи, коли церква ще тільки будувалася, з’явився тут, де ніхто не знав його мови; у короткий час він митецькою рукою прекрасно й величаво розписав всю церкву й, закінчивши свою працю, зник Бог звістка куди.Пам’ятаю ще старого Пілігрима з довгою сивою бородою, одягненого по – чужоземному; нерідко він носив мене на руках, збирав в околишньому лісі різнобарвні мохи й камінчики й забавляв мене; але я впевнений, що образ його лише по описах матері так жваво запам’ятався в мене в душі. Один раз він привів до нас невідомого хлопчика чудової краси, одного віку із мною. Ми сиділи з ним разом на траві, пестячи й цілуючи один одного; я подарував йому всі мої різнобарвні камінчики, і він уміло складав з них усілякі фігури, але зрештою незмінно виходив хрест. Неподалік, на кам’яній лаві, сиділа моя мати, а старий, коштуючи за її спиною, стежив зі стриманою ніжністю за нашими дитячими іграми. Раптом через кущі з’явилися якісь молоді люди; судячи з їхнього одягу й по всіх їхніх звичках, вони з однієї лише дозвільної цікавості прийшли в обитель Святої Липи.Побачивши нас один з них викликнув зі сміхом: – Подивитеся – Ка, теперішнє Святе сімейство. Так це знахідка для мого альбому!І дійсно, він вийняв папір і олівець і почав було щось накидати, але старий Пілігрим підняв голову й гнівно викликнув: – Жалюгідний насмішник, ти хочеш стати художником, хоча в душі в тебе жодного разу не загорявся пломінь віри й любові; але мертвотні, безжиттєві, подібно тобі самому, будуть твої добутки; самотній, знедолений усіма, ти вдасися у відчай і загинеш, усвідомлюючи свою незначність і порожнечу.Приголомшені молоді люди кинулися від нас ладь.А старий Пілігрим сказав моєї матері: – Нині я привів сюди це чудове дитя, щоб воно заронило іскру любові в душу твого сина, але зараз я повинен повести його назад, і ти ніколи більше не побачиш ні його, ні мене. Син твій щедро обдарований

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>