Повний зміст Госпрозрахунок Зощенко М. М

На святах бухгалтер Горюшкін улаштував у себе званий обід.

Запрошених було небагато.Хазяїн з каим – те радісним криком зустрічав гостей у прихожей, допомагав знімати шуби й волочив запрошених у вітальню. – От, – говорив він, представляючи гостюючи своїй дружині, – от мій кращий друг і товариш по службі.Потім, показуючи на свого сина, говорив: – А це, зверніть увагу, бельбас мій… Лешка. Розвинена бестія, я вам доповім.Лешка висував свою мову, і гість, злегка сконфужений, сідав до стола. – Сідайте, – говорив він радо. – Сідайте. Їжте на здоров’я… Дуже радий… Пригощайтеся…Гості дружно застукали ложками. – Так – З, – після деякого мовчання сказав хазяїн, – всі, чи знаєте, дорогонько стало. За що не візьмися – кусається. Червінець скакає, ціни скакають. – Приступу ні, – сказала дружина, сумно ковтаючи суп. – Їй – богу, – сказав хазяїн, – прямо – таки немає приступу. От візьміть таку дрібницю – суп. Дрянь. Дурниця. Вода начебто б. А нуті – ка, прикиньте, чого ця водица коштує? – М – Так, – невиразно сказали гості. – Справді, – сказав хазяїн. – Візьміть інше – сіль. Дрянь продукт, дурниця суща, дрібниця, а нуті – ка, знову прикиньте, чого це коштує. – Так – А, – сказав бельбас Лешка, гримасуючи, – інший гість, як почне солити, тык струму тримайся.Парубок у пенсне, перед тим суп, що посолив, злякано відсунув сільничку від свого приладу. – Солите, солите, панотець, – сказала господарка, присуваючи сільничку.Гості напружено мовчали. Хазяїн зі смаком їв суп, добродушно поглядаючи на своїх гостей.А от і друге подали, – оголосив він жваве. – От, добродії, візьміть друге – м’ясо. А тепер дозвольте запитати, яка ціна цьому м’ясу? Нуті – Ка? Скільки отут фунтів? – Чотири п’ять осьмых, – смутно повідомила дружина. – Будемо вважати п’ять для рівного рахунку, – сказав хазяїн. – Нуті – Ка, по півкарбованця золотом? Це, це на людину прийде… Скільки нас людина?.. – Вісім, – підрахував Лешка. – Вісім, – сказав хазяїн. – По полфунта… По четвертаку з носа мінімум. – Так – А, – обиженно сказав Лешка, – інший гість м’ясо з гірчицею жере. – Справді, – закричав хазяїн, добродушно засміявшись, – я й забув – гірчиця… Нуті – Ка, прикиньте до загального рахунку гірчицю, те, інше, третє. По рублі й набіжить… – Так – А, по рублі, – сказав Лешка, а мабуть, коли Впав Елисеич ліктем стеклище випер, тык мабуть набігло… – Ах так! – закричав хазяїн. – Приходять, уявіть собі, до нас раз у гості, а один, розуміє ненавмисно, вибиває дзеркальне скло. Обійшовся нам тоді обід. Ми навмисно підрахували.Хазяїн поглибився в спогади. – А втім, – сказав він, – і цей обід підхопиться в копієчку. Так це можна підрахувати.Він взяв олівець і прийнявся вираховувати, докладно перераховуючи все з’їдене. Гості сиділи тихо, не рухаючись, тільки парубок, що необережно посолив суп, поминутно знімав запітніле пенсне й обтирав його серветкою. – Так – З, – сказав нарешті хазяїн, – рублів по п’яти із хвостиком… – А електрика? – возмущенно сказала господарка. – А опалення? А Марье за послуги?Хазяїн сплеснув руками й, ляснувши себе по чолу, засміявся. – Справді, – сказав він, – електрика, опалення, послуги… А приміщення? Дозвольте, добродії, справді приміщення! Нуті – Ка – вісім чоловік, чотири квадратні сажні… По дев’яноста копійок за сажень… У день, виходить, три копійки… Гм… Це потрібно на папері…Парубок у пенсне заерзал на стільці й раптом пішов у прихожую. – Куди ж ви? – закричав хазяїн. – Куди ж ви, голубчик, Іван Семенович?Гість нічого не сказав і, надягши чиїсь чужі калоші, вийшов не прощаючись. Слідом за ним стали розходитися й інші.Хазяїн довго ще сидів за столом з олівцем у руках, потім оголосив: – По однієї п’ятої копійки золотом з носа.Оголосив він це дружині й Лешке – гостей не було

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>