Повний зміст И розігралися ж коні в поле… Шукшин У. М

И розігралися ж коні в поле,Поископытили всю зорю.Що вони роблять?Чию вони долюмыкают по полю?Уже не мою ль?Тихо в поле.Утомилися коні…Тихо в поле – – – іКлич, не клич.У сонному озері, як в іконі, – – – іЧервоний оклад зорі.

Минька вчився в Москві на артиста. Був початок літа. Здали екзамен з майстерності. Минька йшов у гуртожиток, перебирав у пам’яті сьогоднішній день. Здався він добре, навіть відмінно. На душі було легко. Увижався чорт знає яка доля – – – і гарна. Силу він у собі чуяв більшу."Прочитаю за літо двадцять книг по мистецтву, – – – і думав він, – – – і измордую класиків, напишу для себе п’єсу з кіл життя – – – і отоді подивимося".У гуртожитку його чекав батько, Кіндрат Лютаев.Кіндрат їздив на курорт і по шляху загорнув до сина. І ті сидів на його ліжку – – – і великий, засмаглий, у босто костюмі, – – – і чекав. Від нема чого робити дивився якийсь іноземний журнал з картинками. Слинив губою толс прокурений палець і перегортав гладкі тоненькі сторінки. Коли попадалися голі жінки, він вниматель розглядав їх, піднімав масивну голову й дивився на один з Минькиных товаришів, що лежав на своєму ліжку й читав. Подовгу дивився, пильно. Ока в Кіндрата зненацька блакитні – – – і начебто не із цієї особи. Він точно хотів запитати щось, але не запитував. Знову слинячи палець і обережно перевертав сторінку.Кіндрат Лютаев років сім вуж був головою большу колгоспу в степовому Алтаї. Справу поставив міцно, його хвалили, чим Кіндрат у душі сильно пишався. Торік, коли Минька, закінчивши десятилітку, ні з того ні із сього заявив, що їде вчитися на артиста, вони насварилися. Кіндрат не зрозумів сина, хоча чесно намагався зрозуміти. "Так ти запитай у мене – а! – і репетував тоді Кіндрат і стукав себе в груди огром, як чайник, кулаком. – – – і Ти в мене запитай: я їх бачив – перебачив, цих артистів! Вони до нас на фронті кожну неде приїжджали. Всі – – – і алкоголіки! Навіть баби. І базіки". Минька вперся на своєму, і вони розійшлися. Минька зачудувався, побачивши батька.Кіндрат криво посміхнувся, відклав убік журнал.Привіталися за руку. Обом була малість ніяково. – – – і Ну, як ти тут? – – – і запитав Кіндрат. – – – і Нормально.Якийсь час мовчали. – – – і Отут у вас випити – те хоч можна? – – – і запитав Кіндрат, оглядаючись на іншого студента.Той зрозумів це по – своєму: – – – і Зараз займемо де – небудь… Завтра стипуха.Кіндрат навіть почервонів. – – – і Ви що, сдурели! Я ж не в тому розумінні! Я, мол, не попа вам, якщо ми отут малість вип’ємо? – – – і Взагалі – Те не покладено, – – – і сказав Минька й улыбнул. Дивно було бачити батька розгубленим і в новому ши костюмі. – – – і У виняткових випадках тільки… – – – і Ну й пішли! – – – і Кіндрат піднявся. – – – і Скажете потім, що був винятковий випадок.Пішли в магазин.Кіндрат чогось зворушився, почав брати всі підряд: ковбасу дорогу, коньяк, шпроти… Рублів на сорок усього. Минька намагався зупинити його, але той тільки говорив сірий: "Добре, не твоя справа".А коли йшли з магазина, розговорилися. Незручність по – маленьк проходила. Кіндрат знайшов звичайний свій – – – і снис – – – і тон. – – – і Не забувай, коли знаменитим станеш, артист… За мабуть? – – – і Що за дурості! Кого забуду?.. – – – і Кинь… Не ти перший, не ти останній. Треба, щоправда, спершу знаменитим стати… А? – – – і Звичайно.Випили вчотирьох – – – і прийшов ще один товариш Миньки.Кіндрат розчервонівся, зняв свій бостоновий піджак і відразу якось пролунав завширшки – – – і під тонкою сорочкою уга велике, могутнє ще тіло. – – – і Туго доводиться? – – – і розпитував він хлопців. – – – і Нічого… – – – і Бачу, як нічого… Випити навіть не можна, коли захо. Тужливо мабуть так жити? Інший раз із дівкою би пройшовся, а отут – – – і книжки читати треба. А?Хлопці сміялися; їм стало добре від коньяку. Минька радувався, що батько пішов відкрито на світову. Може, хто йому втолкував на курорті, що не всі артисти алкоголіки. І що не порожня ця справа, як він думав. – – – і А я вважаю – – – і правильно! – – – і басив Кіндрат. – – – і Раз при вчитися, учитеся. Дівки від вас нікуди не підуть. І пити теж ще рано – – – і сопли ще по коліна… Я на Миньку торік образився… Я знімаю свій докір, Митрий. Учи. А якщо, скажемо, у вас після закінчення не буде підлоги – чатьс щодо роботи, приїдьте до мене, будете працювати в клубі. Минька знає, який у мене клуб – – – і зі стовпами. Чим у Москві – Те ошиваться… – – – і Тять… – – – і Не те говорю? Ну добре, добре… Ви ж учені, я забув. А господарство в мене!.. Геть Минька знає…Потім Кіндрат і Минька пішли на виставку – – – і ВДНГ. Минька згадав свій іспит, і йому стало подвійно хо. – – – і От ти, наприклад, людина, – – – і заговорив він, злегка по. – – – і

И мені сказали, що тебе треба зіграти. Але адже ти – – – і це ж не я, вірно? Розумієш? – – – і Розумію. – – – і Кіндрат ішов рівно, не валандався. – – – і Отут дурень зрозуміє. – – – і Виходить, я повинен тебе вивчити: характер твій, звички, ходу… Всі витівки твої, як у нас говорять. – – – і А то ти не знаєш? – – – і Я наприклад говорю. – – – і Ну – ка спробуй мою ходу, – – – і зацікавився Кіндрат. – – – і Господи! – – – і викликнув Минька. – – – і Це ж дрібниця! – – – і Він вийшов уперед і пішов, як батько, – – – і засунувши руки в карма штанів, ледве розгойдуючись, неквапливо, міцно почуваючи під ногою землю.Кіндрат оглушливо зареготав. – – – і Схоже! – – – і закричав він.Перехожі оглянулися на них. – – – і Схоже адже! – – – і звернувся до них Кіндрат, показуючи на Миньку. – – – і Мене показує – – – і як я ходжу.Миньке стало незручно. – – – і Молодець, – – – і серйозно похвалив Кіндрат. – – – і Вчися – – – і справу буде. – – – і Так це що!.. Це не головне. – – – і Минька був счас. – – – і Головне: донести твій характер, душу… А це, що я зараз робив, – – – і це мавпування. За це нас долбают. – – – і Пошто долбают? – – – і Тому що це не мистецтво. Мистецтво в тім, щоб… От я тебе граю, так? – – – і Ну. – – – і Й треба, щоб у тій людині, що зрештою вийде, були і я й ти. Зрозумів? Тоді я – – – і художник… – – – і Счас підемо глянемо одного жеребця, – – – і заговорив раптом Кіндрат серйозно. – – – і Жеребець на виставці коштує образ!.. – – – і Він зло сплюнув, покачав головою. – – – і Бешкетника пам’ятаєш? – – – і Пам’ятаю. – – – і Приїжджала нині комісія дивитися – – – і я його хотів на виставку. Забракували, паразити! А седни приходжу на ВДНГ, дивлюся: коштує зразковий жеребець… Мені навіть недобре зробилося. Який же це зразковий жеребець, мати б їх у душеньку! Це ж кролик проти мого Бешкетника. Я б його кулаком з одного разу на коліна упустив, такого зразкового.Минька представив Бешкетника, гордого вороного жеребця, і якось тривожно, тихенько, солодко занило серце. Побачив він, як далеко, у степу, розтріпавши по вітрі кошлату гриву, носиться в косяку напівдикий красень кінь. А зоря на заході – – – і в полнеба, що як догоряє солом’яну пожежу, і креслять її – – – і колами, колами – – – і чорні стрімкі тіні, і не чутно тупоту коней – – – і тихо. – – – і Бешкетника пам’ятаю, як же, – – – і неголосно сказав Минька. – – – і Гарний кінь.Кіндрат довго мовчав. Зщулив сині очі й дивилося вперед недобре – – – і зло. – – – і Я його останнім часом сам виходжував, – – – і заговорив він. – – – і Фікус йому в стайню поставив – – – і в нього там як у не у світлиці стало. Як дите рідне вивчив його. Заірже чорт – ті де, а я вуж чую. Забракували!.. – – – і Кіндрат замол. Йому було гірко.Минька теж мовчав. Перехотілося говорити про мистецтво, не думалося про славну, ошатну долю артиста… Полювання стало додому. Схотілося сьорбнути грудьми степового полинового вітру… Притихнути б на теплому косогорі й задуматися. А в очах знову встала картина: несеться в степу вільний табун коней, і спереду, гордо вигнувши тонку шию, летить Бешкетник. Але дивно тихо в степу. – – – і Так, – – – і сказав він. – – – і Із усього краю приїжджали дивитися… – – – і Так добре, чого вуж тепер.Зразковий жеребець стояв у зразковій стайні, за невисокою огорожкою. Косив на людей більшим нежно – фио оком, насторожено підкидав маленьку голо, стриг вухом.Зупинилися біля нього. – – – і Цей? – – – і Але. – – – і Кіндрат дивився на жеребця, як на недобру людину, єхидні звички якого добре вивчив. – – – і Він самий. – – – і Орловський. – – – і По блаті виставили. – – – і Гарний. – – – і "Гарний", – – – і передражнив сина Кіндрат. – – – і Ти вуж… краще ходи вивчай, раз не розумієш. – – – і Чого ти? – – – і образився Минька. – – – і Ти сядь на нього так пробежи верст п’ятдесят – – – і тоді подивися, що від цієї краси залишиться. – – – і Але не можна ж сказати, що він некрасивий! – – – і От за цю красу він і потрапив сюди. У нас адже всі так… Звичайно, помилуватися можна, особливо хто не розуміє ні дулі. А ти глянь! – – – і Кіндрат переступив огорожку й пішов до жеребця. Той стурбувався, засукав ногами. – – – і Трр, тої! – – – і прикрикнув Кіндрат. – – – і Дивися сюди – – – і це груди? Це горобине коліно, а не груди. Він на двадцятій версті за…Отут до них підійшов служитель у синьому комбінезоні. – – – і Громадянин, ви навіщо зайшли туди? – – – і На коняку вашого любуюся. – – – і Дивитися звідси можна. Вийдіть. – – – і А якщо я хочу ближче? – – – і Я ж вам російською мовою сказав: вийдіть. Не можна туди.Кіндрат виразно подивився на сина, вийшов з ог. – – – і Зрозумів? Издаля тільки можна. Тому що знаючі люди враз розкусять. Чиста робота!Служитель не розумів, п

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>