Повний зміст Іменинниця Зощенко М. М

До села Горки було всього, я думаю, версти три. Однак пішки йти я не ризикнув. Весняний бруд буквально доходив до коліна.Біля самої станції, у кооперативу, стояла селянська підвода. Літній мужик у зимовій шапці возився біля коня. – – – і А що, дядько, – – – і запитав я, – – – і чи не підвезеш мене до Горок? – – – і Підвезти можна, – – – і сказав мужик, – – – і тільки даром мені немає расчетутебя підвозити. Рублишко треба мені з тебе взяти, мила людина. Дужо дорога важка.Я сіл у віз, і ми рушили.Дорога, дійсно, була аховая. Здавалося, дорога була специальноустроена з тим тонким розрахунком, щоб вся весняна дрянь із всіх околишніх нулів стікала саме сюди. Рідкий бруд покривала майже повне колесо. – – – і Бруд – Те яка, – – – і сказав я. – – – і Води, звичайно, багато, – – – і равнодушно відповів мужик.Він сидів на передку, звісивши долілиць ноги, і безперестану цокав на коня мовою. Між іншим, цокав він мовою абсолютно всю дорогу. І тільки коли переставав цокати хоч на мінуту, коня поводила назад вухами й добродушно зупинялася.Ми від’їхали кроків сто, як раптом за нами, у кооперативу, пролунав истошный жіночий лемент.І якась баба в сірій хустці, сильно розмахуючи руками й лаючись на чому світло коштує, квапливо йшла за возом, із працею пересуваючи ноги в рідкому бруді. – – – і Ти що ж це, бурлака! – – – і кричала баба, доходячи в деяких словах до повного вереску. – – – і Ти кого ж посадив – те, чорт рваний? Йолоп, горе твоє цибульне!Мій мужик оглянувся назад і посміхнувся в бороденку. – – – і Ах, паразит – – баба, – – – і сказав він з посмішкою, – – – і криє – те як? – – і А чого вона? – – – і запитав я. – – – і А пес її знає, – – – і сказав мужик, сякаючись. – – – і Не інакше як у віз ладить. Небажання їй, повинне статися, по бруду хлюпотіти. – – – і Так пущай сяде, – – – і сказав я. – – – і Трьох не можна відвезти, – – – і відповів мужик, – – – і дужий дорога важка.Баба, підібравши спідниці до живота, натискала усе швидше, однак по такому бруді наздогнати нас було важкувато. – – – і А ти що, з нею вмовився, чи що? – – – ізапитав я. – – – і Навіщо вмовився? – – – і відповів мужик. – – – і Дружина це мені. Що мені з нейзря вмовлятися? – – – і Так що ти?! Дружина? – – – і зачудувався я. – – – і Навіщо ж ти неї взяв – те? – і Так увязалась баба. Іменинниця вона, бачиш, у мене сьогодні. За покупками ми виїхали. У кооператив…Мені, міській людині, жахливо як стало ніяково їхати у возі, тим болеечто іменинниця крила тепер усе голосніше й голосніше й мене, і мого рідних, і свого напівповажного чоловіка.Я подав мужикові рубль, зстрибнув з воза й сказав: – – – і Пущай баба сяде. Я пройдуся.Мужик взяв рубль і, не знімаючи з голови шапки, засунув його кудись подволоса.Однак свою іменинницю він не став чекати. Він знову зацокав мовою идвинул далі.Я мужньо крокував поруч, тримаючись за віз рукою, потім запитав: – – – і Ну, що ж не саджаєш – те?Мужик важко зітхнув: – – – і Дорога дужа важка. Не можна саджати зараз… Так нічого їй, баб – те.Вона в мене – – – і диявол, двожильна.Я знову на ходу вліз у віз і доїхав до самого села, намагаючись тепер не дивитися ні на мого візника, ні на іменинницю.Мужик тужно мовчав.І, тільки коли ми під’їхали до будинку, мужик сказав: – – – і Дорога дужа важка, от що я скажу. За таку дорогу трояк брати треба.Поки я розраховувався з візником і розпитував, де б мені найтипредседателя, – – – і підійшла іменинниця. Піт котив з її градом. Вона обсмикала свої спідниці, не дивлячись на чоловіка, просто сказала: – – – і Вивантажувати, чи що? – – – і Звичайно, вивантажувати, – – – і сказав мужик. – – – і Не до лету лежати товару.Баба підійшла до воза й стала вивантажувати покупки, несучи їх вдом.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>