Повний зміст Крила Крапивин У. П

На маленькому досаафовском аеродромі хлопчиська знали все: планеристи, інструктори шофери й кульгавий сторож дядько Костячи.Перший раз його побачили навесні, коли почалися пробні польоти. Хлопчик стояв недалеко від мотолебедки й дивився, як довгими крильми розсікають повітря зелені "Приморці". З тих пор він приходив майже щодня. Спочатку його проганяли: просто так, по звичці, як ганяють цікавих хлопчиськ, щоб не заважали серйозній справі. Потім до нього звикли.Він допомагав курсантам підтаскувати до старту планери, пристібати парашути, розстеляти й згортати білі полотнища посадкових знаків.Увечері разом з усіма хлопчик сидів у багаття. Над аеродромом висіло, перекинувшись, темно – сіре, із синім відливом небо. На північно – заході піднімала сутінки жовта західна смуга. Крикливі поїзди проносилися за темним гаєм, і від їхнього залізного гулу здригалися самотні зірки. Курсанти пекли картоплю, накопану на сусідньому городі, інструктор Григорій Юрійович розповідав про свою службу в полярній авіації.А хлопчик ні про що не говорив. Він тільки слухав і постійно думав про одне й те саме.Довгий час хлопчик на вирішувався попросити, щоб його взяли в політ. Коли він, нарешті, сказав про своє бажання, йому, звичайно, відмовили. У цей день він більше ні про що не просив. Назавтра він сказав Олегу – одному з найбільш досвідчених планеристів: – Навіть собаку катаєте, а мене не можна?Він мав на увазі Мірзу, маленького шпіца, на рахунку якого було не менше десятка польотів. – За собаку відповідати не прийде, – відповів Олег.Через тиждень, зломлений щоденними проханнями, Олег сказав Григорію Юрійовичу, що хоче прокотити хлопчиська. Той дозволив.На наступний ранок хлопчик прийшов на аеродром так рано, що навіть дядько Костячи ще спав. Тільки через третя година з’явилися планеристи. Ще через півгодини прийшов моторист лебідки. Потім вивели з ангара недавно отриманий планер. Кожний був зайнятий своєю справою й ніхто не зауважував, як здригався голос хлопчиська, коли він намагався придушити хвилювання. – Спочатку я полечу один, – сказав Олег, надягаючи парашут. – А тебе візьму в другий раз.На іншому кінці аеродрому загуділа лебідка, трос натягнувся, і планер злетів по крутій траєкторії.І раптом хтось дуже спокійно, як здалося хлопчикові, вимовив: – Не може відчепитися.Планер був уже над самою лебідкою, але трос усе ще втримував його. Хлопчик представив, як у кабіні Олег судорожно смикає чорний важілець, щоб звільнитися від троса. На іншому кінці поля заметалася фігурка машиніста. Він хотів обрубати трос і не міг знайти сокиру. Планер увійшов у круте піку, потім у самої землі зробив штопорний виток і якось навскіс урізався в городні гряди за аеродромом.Хлопчик стояв з побілілою особою, стояв нерухомо й чув, як отовсюду навалюється тиша, щільна, немов ватяна ковдра. І тільки коли, взревев, промчалися повз нього мотоцикли з інструктором і курсантами, він опам’ятався й побіг. Уперше хлопчик відчув, який все – таки величезний цей маленький аеродром. Коли хлопчик, задихаючись, підбіг до упалого планера, Олега вже відвезли в лікарню.Наступного дня хлопчик не прийшов на аеродром.Він з’явився через чотири дні й сказав планеристам: – Я в лікарні був. В Олега ребра зламана й рука. І струс мозку був. А зараз нічого… – Нічого? – посміхнувся Григорій Юрійович, що теж був у лікарні.Хлопчик потупився. Потім торкнув інструктора за рукав. – Олег довго пролежить, – тихо сказав він. – Можна мені з ким – небудь полетіти? Можна, а?Григорій Юрійович довго дивився на хлопчика, злегка наморщивши чоло. Потім він сказав: – Ти тут крутишься стільки часу… Як хоч тебе кличуть? – Антон, – хмуро сказав хлопчик. – Смотри – ка ти… Зовсім крилате ім’я. – Чому?Він відразу зрозумів чому: на краю аеродрому скрекотав мотором інший "Антон" – маленький АН – 2.Григорій Юрійович глянув на годинники. – Іди до Мише Крилова, – сказав він. – Нехай він дасть тобі свій парашут

Додав:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>