Повний зміст Невідомий друг (Опальні розповіді) Зощенко М. М

Жила така людина, Петро Петрович, із дружиною своєї, Катериной

Василівною. Жив він на Малої Охте. І жив добре. Багато. Господарство й гардероб, і скрині повні добра… Було в нього навіть два самовари. А прасок – – – і й не порахувати – – – і штук п’ятнадцять.Але при всьому такому багатстві жила людина нуднувато. Сидів на своєму добрі, дивився на свою дружину й нікуди не показувався. Боявся з будинку виходити. Самі знаєте, яке нині злодійкувата годинка. Навіть у кінематограф не ходив.Ну, а один раз одержав Петро Петрович лист поштою. Лист секретне. Без підпису. Пише хтось:"Эх ти, – – – і пише, – – – і старий хрін, степу – – – і валеный чобіт. Живеш ти з молодою дружиною й не бачиш, чого навколо робиться. Дружина – Те твоя, дурень старий, крутить із одним обивателем. Як я є твій невідомий друг і все таке, то повідомляю: коли ти, старий хрін, прийдеш у Сад Трудящих в 7 годин вечора в суботу, 29 липня, то очами впевнишся, яка є твоя дружина гулящий метелик. Протри очі, старий хрін.Із глибокою повагою. Невідомий друг".Прочитав цей лист Петро Петрович і обімлів. Став згадувати, як і що. І згадав: одержала Катерина Василівна два листи, а від кого – – – і не сказала. І взагалі поводилася підозріло: до мамаше зачастила й грошей вимагала на дрібні витрати."Ну, журавлина! – – – іподумав Петро Петрович. – – – іПригрів я змієві… Але нічого, не дозволю над собою насміхатися. Вистежу, морду наб’ю, і розмова весь".У суботу, 29 липня, Петро Петрович позначився хворим. Ліг на диван і стежить за дружиною. А та – – – і нічого – – – і господарством займається. Але до вечора говорить: – – – і Мені, говорить, Петро Петрович, потрібно до мамаше сходити. У мене, говорить, мамаша небезпечно занедужала.І сама ніс пудрою, капелюшок на потилицю, я пішла.Петро Петрович скоріше одягся, взяв у ліву руку ціпок, надяг калоші – – – і й слідом за дружиною.Прийшов у Сад Трудящих, комірець поднял. щоб не довідалися, і ходить по доріжках. Раптом бачить – – – і у фонтана чоловіка сидить і в далечінь удивляється. Підійшов. – – – і А, – – – і говорить, – – – і здрастуйте. Коханця очікуєте? Так – З. Вам, говорить, Катерина Василівна, морду набити мало…Та в сльози. – – – і Ах, – – – і говорить, – – – і – Петро Петрович, Петро Петрович! не подумайте худого… Не хотіла я вам говорити, але доводиться…І із цими словами виймає вона з рукава лист.А в листі, у сумних тонах, написане про те, що вона, Катерина Василівна, одна може врятувати людину, що гине й перебуває в житті на краю прірви. І ця людина благає притти Катерину Василівну в Сад Трудящих у суботу, 29 липня.Прочитав лист Петро Петрович. – – – і Дивно, – – – і говорить. – – – і Хто ж це пише? – – – і Я не знаю, – – – і відповідає Катерина Василівна. – – – і Я пошкодувала й прийшла. – – – і Так – З, – і говорить Петро Петрович, – – – і прийшла. А коли прийшла, так і сиди й не рухайся. Я, говорить, за фонтан сховаюся. Подивлюся, що за фігура. Я, говорить, намну йому боку.Сховався Петро Петрович за фонтан і сидить. А дружина навпроти – – – і бліда й ледве дихає. Година проходить – – – і нікого. Ще година – – – і знову нікого. Вилазить тоді Петро Петрович через фонтан. – – – і Ну, – – – і говорить, – – – і не пхикайте, Катерина Василівна. Отут, безумовно, хто – небудь подшутил над нами. Идемте додому, чи що… Нагулялися.. чи Не ваш братик – негідник подшутил?Покачала головою Катерина Василівна. – – – і Ні, – – – і говорить, – – – і отут що – небудь серйозне. Може, невідома людина злякалася вас і не підійшов.Плюнув Петро Петрович, взяв дружину під руку й пішов.І от приїжджають чоловіки додому. А будинку – – – і розгром. Скрині й комоди розкидані, праски розкидані, самоварів немає – – – і грабіж. А на столі шпилькою пришпилена записка:"Вас, чортів собачих, інакше ніяким якому з будинку не витягтися. Сидять, як сичі… А костюмчики твої, старий хрін, не на зріст мені. Ріст у тебе, старий хрін, паршивий і низенький. Це досить підло із твоєї сторони. А чоловіку твоєї – – – і наше нижайшее з пензликом і з огірком п’ятнадцять".Прочитали чоловіки записку, охнули, сіли на підлогу й ревуть, що маленькі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>