Повний зміст Володарний суд Лєсков Н. С. 1/4

Н. С.Лесковвладычный судбыль (З недавніх спогадів)Не судите по зовнішності, але судите судом праведним.(Іоанна VII, 24).Суд без милості – не оказали милості.(Иак. II, 13).IВ 1876 року я написав маленьке оповідання, що називається "На краю світла" (зі спогадів архієрея). Він мав, як мені здається, деякий успіх. Принаймні я зобов’язаний так думати, судячи й по досить швидкому продажі книжечки й по розмаїтості викликаних нею толков. Літературні органи, що вдостоїли її уваги (не крім і одного духовного видання), відгукнулися про неї надзвичайно співчутливо й милостиво, але зате часткою, негласною шляхом мені довелось чути інше. Деякі досить поважні й досить відомі в духівництві особи поставилися до цього оповідання осудливо. Те ж саме висловлено мені й багатьма редстокистами. І ті й інші побачили в поводженні описаного мною архієрея й місіонерів _мирволенье невір’ю й навіть недбальство про порятунок душ святим хрещенням_.І екзальтованим мрійникам і позитивним ортодоксалам однаково не подобається, що описаний мною архієрей і місіонери не поспішали хрестити бродячих дикунів, які нітрохи не засвоїли істин християнської віри й приймали хрещення або страху заради, або з матеріальних розрахунків.Я не бачу ніякої необхідності виправдуватися в тім, що я написав, хоча й для виправдання мого мені, може бути, стояло б тільки відіслати цих критиків до двох невеликих творів блаженного Августина: "De fide et operibus" я "De catechisandis rudibus". Там вони можуть знайти в цього (великого християнського філософа готові відповіді на докору, що робляться ними мені за моїх "тенденційно вигаданих героїв". Але справа – те в тім, що в згаданому невеликому моєму сочиненьице зовсім і кет ніякої тенденції й навіть дуже мало вимислу, а майже все – теперішня подія, досить небагато розвинене тільки в деяких деталях, і те по готовій канві.Я не бачу більше потреби приховувати, що архієрей, зі спогадів якого складений це оповідання, є не хто інший, що як недавно помер архієпископ ярославський, высокопреосвященный Нил, що _сам_ розповідав це _колишнє з ним_ подія понині здоровому й живучий тут у Петербурзі поважному й усякій довірі гідній особі В. А. До – Ву. В. А. До – У повідомив цей випадок мені як прекрасний матеріал для характеристики світлого і ясного погляду покійного автора "Буддизму", а я тільки скористався цим матеріалом. Але, може бути, ненецікаво буде знати, що цей розказаний мною випадок, у якому всього замечательнее, звичайно, погляд архієрея, далеко не одиничний у своєму роді, і щоб довести це, я хочу тепер розповісти інше, близько мені відома подія, всіх учасників якого я вже буду називати їхніми теперішніми іменами.IIочень парубком, майже хлопчиком, я почав мою службу в Києві, під начальством Олексія Кириловича Ключарева, що згодом служив директором департаменту державного казначейства й був відомий як "службист" і "чиновник з голови до п’ят".Його боялися в Житомирі, боялися в Києві й тільки перестали боятися в Петербурзі, де цей суворий і сухий формаліст відчув, що він отут не до масті козир, і незабаром по видаленні від справ помер. Він походив з духовного звання, виховувався в духовних навчальних закладах і був по натурі бурсак самого міцного загартування. Він був невтомний, діловитий, логічний, сухий, любив у всім точність і не викривав слабостей жалісливого серця. Правда, він дуже любив свою кімнатну білу собачку з коричневими вухами; цілував її взасос у саму морду; бував у тривозі, коли вона здавалася йому грустною, і навіть власноручно ставив їй промывательное; але я ніколи не видал, щоб у його сухому, майже жорстокій особі мерзнув хоча один мускул, коли він виганяв зі служби багатосімейного чиновника або стриг у рекрути малолітніх еврейчиков, яких тоді брали на службу в дитячому віці.Це приймання жидівських дітлахів воістину було жахлива операція. Закон дозволяв приводити в рекрути дітей не моложе дванадцятирічного віку, але "по зовнішньому виді" і "на підставі присяжних розвідок приймали дітей і набагато моложе, тому що в цьому для служби шкоди не передбачалося, а виявлялися навіть деякі вигоди – наприклад, існувало переконання, що маленькі діти скоріше звикалися й легше хрестилися.Користуючись таким поглядом, євреї – здавачі виривали маленьких жидочков з материнських обіймів майже не перебираючи й прямо з теплих постель саджали їх у холоднью краківські брики й тягли до здачі.Якими душу жахами, що розривають, все це супроводжувалося, про це не дай боже й згадати! По всіх єврейських містах і місте

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>