Повний зміст Як зайка літала на повітряних кульках Шукшин У. М

Маленька дівчинка, неї кликали Верочка, важко занедужала. Тато її, Федір Кузьмич, чоловік у літах, втратився сну й спокою. Це була його пізня дитина, останній тепер, він без пам’яті любив дівчинку. Така була пустунка, усе грала з татом, з рук не злазила, коли він бував будинку, смикала його волосся, хотіла надягти на свій носик – кнопку папины оч… І от – – – і занедужала. Друзі Федора Кузьмича – – – і в нього б впливові друзі, – – – і бачачи його горі, нагнали до нього до докторів… Але там і один дільничний усе розумів: запалення легенів, лікування одне – – – і уколи. І таку махонь – – – і кололи й кололи. Коли приходила медсестра, Федір Кузьмич ішов куди – небудь із квартири, на сходову площадку, так ще спускався поверху на два долілиць по лестни, і там перечікував. Курив. Потім приходив, коли дівчинка вже не плакала, лежала – – – і слабенька, гаряча… Дивилася на нього. У Федора все кам’яніло в груди. Він би й плакав, якщо б умів, якби вийшли сльози. Але вони стояли десь у гір, не виходили. Від безпорадності й горя він важко скривдив дружину, матір дівчинки: дорікнув, що та недогляділа за дитем. "Ганчірками більше зайнята, а не дитиною, – – – і сказав він їй на кухні, як камені – валуни на стіл кинув. – – – і Всі шафи свої набивають, квапляться". Дружина – – – і в сльози… І ті, якщо й не лаялися, – – – і нелегко було б тепер лаяти, – – – і те й допомоги й розради не шукали друг у друга, стра кожний поодинці.Лікар приходив щодня. І от він сказав, що насту той самий момент, коли… Ну, словом, всі маленькі сили дівчинки повстали на хворобу, і якби як – небудь їй ще й допомогти, підняти б як – небудь її дух, спрямувати її волю до якої – небудь радісної мети спереду, вона б ско – ре поправилася. Ні, вона й так поправиться, але ще краще, якщо нехай несвідомо, але дуже – дуже захоче сама ско видужати. Федір Кузьмич присів перед ліжечком дочки. – – – і Донечка, чого б ти от так хотіла б?.. Ну – ка, поду. Я все – усе зроблю. Сам не зможу, попрошу чарівника, у мене є знайомий чарівник, він все може. Хочеш, я наряджу тобі ялинку? Пам’ятаєш, яка в нас була славна ялинка? З вогниками!..Девочкина ручка ворухнулася на ковдрі, вона поверну її долонькою догори, жменькою, – – – і так вона робила, коли справедливо заперечувала. – – – і Еечка зе взимку бува – те. – – – і Так, так, – – – і поспішно закивав сивуватою головою па. – – – і Я забув. А хошь, сходимо з тобою, коли ти попра, мульти – пульти подивимося? Багато!.. – – – і Мені незя багато, – – – і сказала розумна Верочка. – – – і Тато, – – – і раптом навіть піднялася вона на подушці, – – – і а дядько Игой казочку ясказывай – – – і п’о зайку… Ох, хоесенькая!.. – – – і Так, так, – – – і радісно всполошился Федір Кузьмін. – – – і Дядько Єгор тобі казочку розповідав? Про зайку?Верочка закивала головою, у неї навіть вічка жваво забле. – – – і П’о зайку.. – – – і Тобі полювання би послухати? – – – і Як він етай на сайках… – – – і Як він літав на кульках? На яких кульках? – – – і Ну, на сайках!.. Дядько Игой пиедет? – – – і Дядько Єгор? Так ні, дядько Єгор далеко живе, в іншому місті… Ну – ка, давай, може, ми самі згадаємо: на яких кульках зайка літала? На повітряних? Качався? – – – і Так, не – ет! – і у Верочки в очах здалися сльози. – – – і От якийсь… Ветей подми, він високо поетей! Нехай дядько Игой пиедет. – – – і Дядько Єгор – Те? Він далеко живе, донечка. Йому треба на поїзді їхати… На поїзді: ту – ту – в! Або на літаку летіти… – – – і А ти яскажи? – – – і Про зайку – те? А ти мені маленько підкажи, я, мо, згадаю, як він літав на кульках. Він що, надув їх і полетів?Дівчинка в досаді великої зрушила брівки, зажмури й відвернулася до стіни. Батько бачив, як більша сльоза викотилася з куточка її ока, росинкою ясної перекотилася через переносье й упала на подушку. – – – і Доча, – – – і заблагав батько. – – – і Я счас довідаюся, не плач. Счас… мама, напевно, пам’ятає, як він літав на кульках. Счас, донечка… Добре? Счас я тобі розповім.Федір Кузьмич ледве не бігцем побіг до дружини на кухню. Коли вбіг туди, такий, дружина навіть злякалася. – – – і Що? – – – і Так ні, нічого… Ти не пам’ятаєш, як зайка літала на повітряних кульках? – – – і На кульках? – – – і не зрозуміла дружина. – – – і Який зайка?Федір Кузьмич знову розсердився. – – – і Француз – Зайка, з рогами!.. Зайка! Казку таку Єгор їй розповідав. Не чула?Дружина образилася, заплакала. Федір Кузьмич отямився, обійняв дружину, витер долонькою її сльози. – – – і Добре, добре… – – – і Прямо як злочинниця сиджу тут… – – – і вимовляла дружина. – – – і Що ні слово, то докір. Один ти, чи що, пережи? – – – і Добре, добре, – – – і говорив Федір. – – – і Ну, прости, не зі зла… Голову втратив
- – – і нічого не можу придумати. – – – і Яку казку – те? – і Про зайку якогось… Як він літав на повітряних ша. Єгор розповідав… Э – Э! – і раптом спохватився Фе. – – – і А я счас подзвоню Єгорові! Піду й подзвоню з пошти. – – – і Так навіщо з пошти? З будинку можна. – – – і Так з будинку – те… поки їх допитаєшся з будинок^ – те… Счас я збігаю.І Федір Кузьмич пішов на пошту. І поки йшов, йому при в голову зовсім інша думка – – – і викликати Єгора сюди. Приїде, розповість їй купу казок, він мастак на такі справи. Ясно, що він видумав про цього зайку. І ще навыду всяких… Сьогодні четвер, завтра крайній день, від на денек, а в неділю ввечері полетить. Два з не години на літаку… Ще так думав Федір: це буде для неї, для дівчинки, зненацька й радісно, коли прие сам "дядько Игой" – – – і вона його полюбила, полюбила його казки, завмирала вся, коли слухала.Не так відразу Федір Кузьмич додзвонився до брата, але все – таки додзвонився. На щастя, Єгор був будинку – – – і прийшов пообе. Виходить, не треба довго розповідати й пояснювати його ж, що от – – – і занедужала дочка… і так далі. – – – і Єгор! – – – і кричав у трубку Федір. – – – і Я тебе у воскресе посаджу в літак, і ти полетиш. Усе буде в порядку! Ну, хошь, я потім напишу твоєму начальникові!.. – – – і Так немає! – – – і теж кричав звідти Єгор. – – – і Не в цьому справа! Ми отут на дачу зібралися… – – – і Ну, Єгор, ну відклади дачу, ялинки зелені! Я прошу ті… У неї саме переломний момент, розумієш? Вона аж заплакала давеча… – – – і Так я – те радий душею… Чуєш мене? – – – і Ну, ну. – – – і Я – Те радий би душею, але… – – – і Єгор щось зам’яв там, замовчав. – – – і Єгор! Єгор! – – – і кричав Федір. – – – і Перегоди, – – – і відгукнувся Єгор, – – – і вирішуємо отут із дружиною… " Э – Э! – і догадався Федір. – – – і Дружина там поперек стала". – – – і Єгор! А Єгор! – – – і докликався він. – – – і Дай – Ка трубку дружині, я поговорю з нею. – – – і Здрастуйте, Федір Кузьмич! – – – і донісся далекий увічливий голосок. – – – і Що, у вас донечка занедужала? – – – і Занедужала. Валентина… – – – і Федір забув раптом, як її від. Знав, і забув. І переладився на ходу: – – – і Валячи, отпус, будь ласка, чоловіка, нехай приїде – – – і на два дні! Усього на два дні! Валенька, я в боргу не залишуся, я… – – – і Федір сго не міг відразу придумати, що б таке пообіцяти. – – – і Я те коли – небудь виручу! – – – і Так ні, я нічого… Ми, щоправда, на дачу зібралися. Знаєте, зиму стояла без догляду – – – і хотіли там… – – – і Валячи, прошу тебе, мила! Довго счас пояснювати, але дуже потрібно. Дуже! Валячи! Валь!.. – – – і Так, Федір. Я це, – – – і відгукнувся Єгор. – – – і Добре. Слышь? Добре, мол, вилечу. Сьогодні. – – – і Ох, Єгор… – – – і Федір помовчав. – – – і Ну, спасибі. Чекаю.А в Єгора, коли він поклав трубку, відбулася така розмова із дружиною. – – – і Господи! – – – і сказала дружина Валячи. – – – і Все кидай і выле дівчинці казку розповідай. – – – і Ну хворіє дитина… – – – і А то діти не хворіють! Як це – – – і щоб дитина виросла й не боліла.Єгорові й самому в дивину було – – – і летіти ледве не за підлогу тисячі кілометрів… розповідати казки. Але він згадав, який жалюгідний був у брата голос, у нього сльози чулися в голосі – – – і ні, видно, треба. Може, більше на самому Федору, чим дівчинці. – – – і Перший раз зібралися з’їздити… – – – і капала дружина Ва. – – – і Большаковы геть їздили, говорять, у них дах про. А в нас дах – те гірше ихней… – – – і Ну так би й сказала йому! – – – і скипів Єгор. – – – і Чого ти йому так не сказала?! Чого ти… Уже ж посулился, ні, давай душу тепер труїти! – – – і Добре, не репетуй – – – і душу йому роз’ятрили. Що я, голосу позбавлена, – – – і своя думка висловити? – – – і Так чого ти йому – те не висловила? Висловила б йому. А те… туди ж, поспівчувала: "У вас донечка занедужала?" – – – і не злий була людина Єгор, але передражнювати вмів так до образливого схоже, так у нього це талановито виходило, що люди нервували й ображалися. Тим і оборонявся Єгор у житті. Тому, напевно, і казки – те майстер був розповіді: передражнював всіх звірів, злих і добрих, а особливий смішно передражнював шкідливу довбню – ягу. – – – і Ехай, ехай! – – – і махнула рукою дружина Валячи. – – – і Ехай, убла там, якщо більше робити нема чого. Які адже добродії жи!.. – – – і А траплялося, що ці добродії й тобі допомагали! – – – і Єгор з докором подивився на дружину. – – – і Забула?Дружина Валячи пішла в іншу кімнату, сердито ляснувши дві. Ні, не забула! Федір Кузьмич улаштував її дочку в ин. Як отут забудеш! Але й розбудувалася вона дуже, і не показати цього вона теж не могла.Єгор також розбудувався. Так зложилися їхні відносини із дружиною, давно вуж і непомітно я

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>