Повний зміст Жанна д’арк Твен М. 1/31

Марко Твен.Жанна д’аркроманперевод з англійського И. Семежона й Н. Тимофеевойпод редакцією Ю. Гаврукагосударственное ВИДАВНИЦТВО Бссрредакция художньої литературыминск, 1961

Содержаниемарк Твен і його книга про Жанну д’арк. Д. Факторовичкнига перша. У Домремикнига друга. При дворі й на войнекнига третя. Суд і мученичествокомментарии. Склав И. Семежон

PERSONAL RECOLLECTIONS OF JOAN OF ARKBY THE SIEUR LOUIS DE CONTE (HER PAGE AND SECRETARY) FREELY TRANSLATED OUT OF THE ANCIENT FRENCH INTO MODERN ENGLISH FROM THE ORIGINAL UNPUBLISHED MANUSCRIPT IN THE NATIONAL ARCHIVES OF FRANCE BY JEAN FRANCOIS ALDEN BY MARK TWAIN (Samuel L. Clemens)ОСОБИСТІ СПОГАДИ ПРО ЖАННУ Д’АРКСЬЕРА ЛУИ ДЕ КОНТА {Прим. стр.2}, ЇЇ ПАЖА Й СЕКРЕТАРЯ, У ВІЛЬНОМУ ПЕРЕКЛАДІ ЗІ СТАРОФРАНЦУЗСКОГО НА СУЧАСНУ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ЖАНА ФРАНСУА АЛЬДЕНА {Прим. стр.2} З НЕОПУБЛІКОВАНОГО РУКОПИСУ, ЩО ЗБЕРІГАЄТЬСЯ В НАЦІОНАЛЬНОМУ АРХІВІ ФРАНЦІЇ, У ХУДОЖНІЙ ОБРОБЦІ МАРКА ТВЕНА (Сэмюэла Л. Клеменса)МАРКО ТВЕН І ЙОГО КНИГА ПРО ЖАННУ Д’арквыдающийся американський письменник Марко Твен ( 1835 – 1910) – найвідоміший за межами своєї батьківщини художник – реаліст і демократ. Наш читач знає й цінує в М. Твені письменника, що завжди був вірний життєвій правді.М. Твен вийшов з гущавини народної й тому, природно, перейнявся напрямом думок простих людей Америки. Спочатку буржуазні видавці дуже хотіли додати гумору Твена чисто розважальний характер. У своїй статті "Два Марко Твена" Т. Драйзер окреслив наметившееся у творчості цього "Линкольна американської літератури" протиріччя, у силу якого "…простий, безпосередній, геніальний малий з річкового порома й з рудничного селища, а потім із западноамериканской газети розгубився й один час був позитивно приголомшений, очутившись у тих нахабних, наполегливих, владних, повному умовностей світі, до якого він нерозважно примкнув" [Т. Драйзер. Твір, тім II, стор.594]. Але демократична закваска в даруванні М. Твена незмінно позначалася в тім, що поряд зі зразками чисто розважального гумору, начебто "Мої годинники" або "Як я навчався їзді на велосипеді", їм створювалися такі проблемно сатиричні речі, як "Листа Китайця" або "Як мене вибирали губернатором".Ще в 1874 році що очолювався М. Салтыковым – Щедріним журнал "Вітчизняні записки" почав друкувати роман М. Твена "Позолочене століття" із вказівкою, що "цей добуток, що збудив сильне обурення в Америці, представляє таке викриття похмурих сторін американського життя, що могло роздратувати до несамовитості квасний патріотизм американців".Реалістичне дарування М. Твена все міцніло, ширилися обрії його творчості. Він опублікував чудові "книги для хлопчиків у віці від 8 до 80 років" – "Пригоди Тома Сойера" і "Пригоди Гекльберри Фина", у яких з винятковим гумором намалював зіткнення живих отрочних натур з каліцтвами буржуазної цивілізації й пануючої в ній мораллю. Усього циклу цих романів М. Твен не закінчив, а в записних книжках помітив, що якби Гек вернувся з мандрівок на батьківщину, то побачив би, що "…життя виявилося невдалою. Усе, що вони любили, і все, що вважали прекрасним, – нічого цього вже немає". У цьому записі відбита моральна трагедія цілих поколінь, змушених з болем розстатися зі своїми ілюзіями перед особою імперіалістичного хижацтва, що зміцнилося. Останніми могіканами буржуазної демократії назвав В. И. Ленін тих письменників, які підняли свій голос проти XIX сторіччя імперіалістичного хижацтва, що проявлявся всюди в, кінці.Далеко не все з написаного М. Твеном у викривальному плані (або, як пишуть американські виконувачі духівниці письменника, "у гніві") навіть зараз опубліковано. Так, старанно замовчуються памфлети М. Твена проти реакционнейших сил сучасності! імперіалістичної вояччини й католицького місіонерства, що перебувають на службі в долара. Обертає на себе увага та обставина, що, всупереч протидії буржуазних видавців, М. Твен не відмовилася від намірів пригвоздить бельгійського короля – убивцю Леопольда до ганебного стовпа за його нелюдські дії в Конго. До відомому нам вигляду М. Твена чимало додає цей памфлет, написаний як мовлення від першої особи: "Про мене говорять, що я абсолютний монарх, що ні перед ким не відповідальний. Я топчу ногами хартію конголезців… Я захопив країну й повідомляю її своєю власністю, тому що це тільки мій видобуток. Я дивлюся на мільйонне населення країни як на рабів, і тільки рабів. Їхня праця належить мені незалежно від того, одержать вони від мене чи гроші ні. Каучук, слоновая кістка, всі інші багатства – мої, і тільки мої. Їх збирають і добувають для мене чоловіка, жінки й малі діти під погрозою бича й кулі, вогню й голодної смерті, каліцтва або петлі" [Уперше в СРСР цей добуток М. Твена опубліковано в українському журналі "Bcecвiт" No 1. 1959].Цей памфлет М. Твена й аналогічний йому "Монолог російського царя" – слово письменника – демократа "у гніві". Але це не той гнів "суб’єктивної дратівливості", що лицемірні хоронителі спадщини ам

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>