Повний зміст Злодій (Опальні оповідання) Зощенко М. М

Був Васько Тяпкин за професією кишеньковий злодій У трамваях усе більше

орудував.А тільки не заздріть йому, читач, – – – і нічого не варта це професія. В одну кишеню влізеш – – – і дерьмо – – – і запальничка, може бути; в іншій влізеш – – – і знову дерьмо – – – і хустка або, наприклад, цигарок десяток або, скажемо ще того чистіше – – – і рахунок за електричну енергію.Так, баловство, а не професія.А які поценнее речі – гаманець там або годинники, чи що – – – і дудки. Невідомо, де нині містять пасажири це.А й підлий же до чого народ пішов! Дивися в обоє, як би із твоєї кишені чого не стырили. І стырят. Дуже просто. На кондукторшину сумку, скажемо, задивився – – – і й баста – – – і стырили вуж. Ялинки – Ціпки.,.Ну, а що стосується цінностей, те не інакше, як пасажири по підлості своєї на груди їх носять або на животі, чи що. Місця ці, між іншим, ніжні, лоскоту дарма не виносять. Пальцем ледь колупнеш – – – і лементи: ограбували, мов. Дивитися огидно.Эх, нічого не варта професія!Оптик один напівповажний із грабіжників порадив Ваську Тяпкину від чистого серця перемінити професію. Перемінити, то – є, спеціальність. – – – і Час, – – – і говорить, – – – і нині літнє. Поїдь – Ка, говорить, братишка, у дачні околиці. Облюбуй яку – небудь дачу й крій після. І,між іншим, повітрям дихай. Ваш брат теж туберкульозом занедужати може. Дуже просто."Це вірно, – – – і подумав Васько, – – – і працюєш рівно слон, а ні тобі спасибі, ні тобі подяки. Поїду – Ка я й справді в дачні околиці. Воздухвсе – Таки, і робота інша. Та й запарився я – – – і туберкульозом занедужати можна".Так Васько й зробив. Поїхав у Парголово.Походив по шосе, походив по вулицях – – – і повітря, дійсно, чудових, дачний, слів ні, а розжитися нема чим. І жерти до того ж на повітрі приспічило, тільки давай, давай – – – і начебто діра в пузі – – – і з’їв, а ще проситься.Став Васько дачу облюбовувати. Бачить, коштує одна дача житлова й на погляд чудова. На заборі заява: медик Корюшкин, по жіночих хворобах."Коли медик, – – – і думає Васько, – – – і тим краще. Медики ці зазавжди срібло в буфеті тримають".На сьогодні заліг Васько в кущі, що в медика в саду за клумбами, став стежити, що навколо робиться. А робиться: нянька в сад з п’ятирічним буржуйчиком гуляти вийшла. Нянька гуляє на припеке, а парубійко по саду метається, в ігри грає. Ігор цих у нього до диявола: ляльки, маховички різні заводні, паровозики.. . А одна гра зовсім цікава – – – і вовчок, чи що. Заводом заведеш ого – – – і гуде це жахливо як, і сам по землі, що карусель, крутится.І до того Васька ця гра заінтригувала, що ледь він з кущів не випав. Стримався тільки."Неповним заводом, – – – і думає, – – – і вони, ідоли, крутять. Коли б повним заводом, – – – іот поніс би шпарко".А нянька розпарилася на припеке, лінь їй, чи бачите, крутити. – – – і Крути, крути сповна, – – – і шепотить про себе Васько. – – – і Крути, дурка така… Сук тобі в ніс. ..Пішла нянька з парубійком. Вийшов і Васько з кущів. Пішов у двір, подивився, що і як. Кожний дріб’язок знати все – таки потрібно: де труба, а де. взагалі, і кухня. Після в кухню заявився. Послуги свої запропонував. Відмовили. – – – і Котися, – – – і говорять, – – – і зіпреш ще що. По пиці видно.Але ж вірно: угадали, ялинки – ціпка, – і спер Васько сокира на зворотному ходу. Ну, так не говори під руку.. .На завтра Васько знову в кущі. Лежить, міркує, як почати."Лізти треба, – – – і думає, – – – і у вікно. У їдальню. Коли вікно на сьогодні закрито – – – і не лихо. Почекаю. Завтра, може бути, забудуть закрити. Треба мною не каплет".Усяку ніч підходив Васько до будинку, торкав вікно – – – і чи не піддасться. Через тиждень піддалося – – – і закрити забули.Скинув Ваеька пиджачок для легкості, заспокоїв у животі бурчанье й поліз."Ліворуч, – – – і думає, – – – і стіл, праворуч буфет. Срібло в буфеті".Вліз Васько в кімнату – – – і темно. Ніч хоча й світла, а в чужих аппартаментах важко розібратися. Пошарив Васько руками – – – і буфет, чи що. Відкрив ящик. Дрібниці в ящику – – – і дерьмо – – – і іграшки дитячі. Тьфу ти, біс. Дійсно: ляльки, маховички…"Эх, ялинки – ціпка! – і подумав Васько. – – – і Не туди, слово честі, заліз. Не інакше, як у дитячу кімнату я заліз. Ялинки – Ціпки".Руки опустив навіть Васько. Хотів було в сусідню кімнату итти – – – і страшно. З розташування збився. До медика ще влізеш – – – і ланцетом по звичці чикне."Эх, – – – і думає, – – – і ціпки – ялинки – ціпка. Зберу хоч іграшки. Іграшки, між іншим, теж грошей коштують".Став Васько викладати з ящика іграшки – – – і вовчок у руки потрапив. Той самий, що в саду пускали давеча.Посміхнувся Васько."Той самий, – – – і думає, – – – і пущу, їй – богу, після. Обов’язково. Заведу на повний хід. А зараз поквапи

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>