Щоранку пасербиця вислуховувала докори за виконану роботу. Мачусі не подобалося, як пасербиця справлялася з хатньою роботою. Дівчина мовчки слухала її, а потім ішла до криниці й пряла. За роботою вона забувала про всі негаразди. До роботи вона звикла, виконувала все старанно, сумлінно.
Коли мачуха звеліла їй стрибати в криницю за починком, пасербиця була у відчаї. Що станеться з нею, якщо повернеться додому без починка? Мачуха її з’їсть. Але вона потрапила у дивовижний світ. Там вона допомогла хлібу, яблуні, старенькій. Дівчина виконувала звичну роботу легко, радісно, і ніхто їй не дорікав. їй подобалося працювати. Пані Метелиця була задоволена дівчиною, і пасербиця отримала винагороду за свою сумлінну працю, може, вперше в житті.