Проблема честі й людського достоїнства в романі “Капітанська дочка” – Пушкін Олександр

Пушкіну завжди був властивий інтерес до історії (це видно з таких його добутків, як “Борис Годунов”, “Арап Петра Великого”, цикл “Маленькі трагедії”, а також деяких віршів), у кожний період свого життя він зображував якісь окремі віхи. В 1836 р. було надруковано його підсумкове, “прощальне” добуток – “Капітанська дочка”. На перший погляд, це історичний роман. Безсумнівно, його можна назвати таким, адже в ньому описані події, що реально відбувалися в минулому – повстання Пугачова 1773 – 1775 р. і його страта; крім Пугачова присутні й інші історичні особи: Катерина II, соратники проводиря повсталих – Хлопуша й Бєлобородов

Крім бунту, що, звичайно, у романі є основною історичною подією, зустрічаються згадування про Неясний час (Гришка Отрепьев), про “лагідне царювання” Олександра I; з розповіді про життя Андрія Петровича Гринева читач переноситься в 70е рр. XVIII в.; нарешті, час написання, публікації записок. Дійсно, “Капітанська дочка” може бути повноправно віднесена до розряду історичних добутків. Але не можна обмежуватися таким поглядом: роман, крім того, оповідає й про життя родини Гриневых, зокрема, Петра Гринева; “Капітанська дочка” називається також романом виховання. Взагалі, в оцінках жанру цього добутку найчастіше зустрічається визначення “історико – моральний роман”. І дійсно, важко не помітити, як часто герої попадають у ситуації, коли їм потрібно вирішувати складні моральні питання, від яких може залежати навіть їхнє життя. На це вказує навіть епіграф добутку: “Бережи честь змолоду”. Прочитавши його, читач настроюється на певну тему

Петро Андрійович Гринев – центральний герой, саме перед ним найчастіше виникає проблема вибору. Він раптом з – під опіки батьків попадає в доросле життя, де повинен самостійно приймати рішення. Якщо враховувати його абсолютну непристосованість до життя (він ріс дворянським “недоуком”, таким Митрофанушкой, неуком), то його вихід “у люди”, що відбулися по російському прислів’ю “перша чарка колом”, був цілком закономірний. “Капітанська дочка” написана у формі мемуарів, спогадів п’ятдесятилітнього Гринева про свою молодість, і оповідач сам іронізує над тим, як він, дурний, “зелений” молодик, старанно почав “навчатися” у випадкового знайомого – Зурина – “військовому справі”, результатом чого стало явище перед очами Савельича в далеко не тверезому стані, з величезним боргом. Цей досить дрібний і майже нічого не значущий, на перший погляд, факт проте говорить про слабість характеру юного Гринева. Правда, справедливості заради варто відзначити, що ця подія є єдиним з описаних у романі, що лягло темною плямою на біографію героя. Надалі, простежуючи шлях формування особистості, характеру Гринева, ми зустрічаємо факти, що свідчать про те, що поняття боргу й честі для нього святі, вони – його життєвий принцип. Доля звела його з Пугачовим, жорстокість якого стосовно тих, хто не визнавав у ньому Петра III, була добре відома й приводила в жах. Незважаючи на невідворотність смерті у випадку відмови від присяги “лиходієві”, Гринев вибирає саме цей варіант, не вважаючи за можливе для офіцера порушити присягу, дане слово служити імператриці

Взагалі, Пугачов з’являється в “Капітанській дочці” як якийсь спокусник. Кожна ситуація вибору для Гринева так чи інакше пов’язана з ним. Удруге зустрівшись із ватажком повсталих, уже наодинці, Гринев повторює, що не може визнати його царем і, якщо буде наказано, він піде боротися проти Пугачова. Він наголошує на тім, що це його офіцерський борг, і Пугачов, не далекий шляхетності, відпускає його.

Вищевикладені ситуації були пов’язані з тим, що героєві доводилося вибирати між життям і офіцерським боргом. Незабаром завдання ускладнюється: виникає питання про ступінь значимості для нього боргу офіцера й боргу честі. Махаючи Миронова посилає нареченому лист, благаючи захистити неї від Швабрина; звернувшись до генерала із проханням виділити деяка кількість людей для звільнення Білогірської міцності, Гринев одержує відмову. Що ж важливіше для героя, чи належний він допомогти дівчині або підкоритися начальству? Змусивши свого героя зробити вибір на користь людського боргу, Пушкін відкидає чиновницьке відношення, виступає проти “застосування загального закону до частки случаю” (Ю. М. Лотман). У такий же спосіб Гринев надходить і після свого арешту, на допиті. Не бажаючи втягувати в судові розгляди Марью Іванівну, він не згадує її ім’я, хоча це врятувало б його, пояснивши знаходження в стані “лиходія”.

Незважаючи на те, що Пугачов у романі називається не інакше як “лиходієм”, ватажком “зграї розбійників”, “самозванцем”, “бурлакою”, Пушкін зображує його в такі моменти, коли той робить учинки, гідні поваги. Пугачов може відповідати добром на добро (Гринев подарував йому кожух, що згодом і стало “порятунком” від страти); він, у своєму роді, шляхетний: Гринев – офіцер, бореться проти нього, однак той не тільки не вбиває його, але навіть допомагає звільнити “сироту” від Швабрина.

Проводир повсталих має почуття власного достоїнства, гордістю, що не дозволяє йому приймати “милостиню”, коли Гринев пропонує здатися, уповаючи на милість імператриці

Така віра в “людину на троні” (по визначенню Державіна) характерна для Пушкіна, він часто звертається до цієї теми, і в “Капітанській дочці” ми двічі зустрічаємо зображення милостивої людини у влади – це Пугачов і Катерина. Мужицький цар почитає за борг відплатити добром Гриневу, імператриця ж не може не простити парубка, після того як Маша довела їй його вірність

Крім наведених прикладів проходження почуттю боргу й честі в романі зустрічаються й більше периферійні події (наприклад, Марья Іванівна відмовляється виходити заміж за Швабрина, її батьки гинуть, не бажаючи виступати на стороні Пугачова). Проте, поява на сторінках роману всіх цих подвигів служить натяком, закликом Пушкіна випливати саме цьому принципу – принципу честі й боргу, у першу чергу, простого людського боргу, гуманізму, запереченням формальності, “паперової” законності відносини клюдям.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>