Роль Пьера Безухова в романі Лева Толстого “Війна й мир” – Толстої Лев

Пьер Безухов – один з улюблених героїв Толстого. Життя Пьера – це шлях відкриттів і розчарувань, шлях кризовий і багато в чому драматичний. Пьер – натура емоційна. Його відрізняють розум, схильний до мрійливого філософствування, неуважність, слабість волі, відсутність ініціативи, виняткова доброта. Головна риса героя – шукання заспокоєння, згоди із самим собою, пошуки життя, що гармоніювала б з потребами серця й приносила б моральне задоволення. Уперше ми зустрічаємося з Пьером у вітальні Шерер. Письменник обертає нашу увагу на вигляд що ввійшов: масивний, товстий парубок з розумним і разом боязким, спостережливим і природним поглядом, що відрізняв його від усіх у цій вітальні. Пьер викликає на дуель Долохова, що оскорбили його. Але під час дуелі, побачивши лежачого на снігу пораненого їм супротивника, Пьер схопився за голову й, повернувшись назад, пішов у ліс, крокуючи цілком по снігу й уголос присуджуючи незрозумілі слова. “Нерозумно… нерозумно! Смерть… неправда… – повторював він, морщачись. – Нерозумно й неправда”, – це знову ставиться тільки до нього самому. Після всього, що відбулося з ним, особливо після дуелі, Пьеру представляється безглуздої все його життя. Він переживає щиросердечну кризу: це сильне невдоволення собою й пов’язане із цим бажання змінити своє життя, побудувати її на нових, добрих початках. Розірвавши із дружиною, Пьер, по шляху в Петербург, у Торжке, чекаючи на станції коней, задає собі важкі (вічні) питання: “Що погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти? Для чого жити й що таке я? Що таке життя, що смерть? Яка сила управляє всім?”

Тут він зустрічає масона Баздеева. У момент щиросердечного розладу, що переживав Пьер, Баздеев представляється йому саме тією людиною, який йому потрібний, Пьеру пропонують шлях морального вдосконалювання, і він приймає цей шлях, тому що найбільше йому потрібно зараз поліпшити своє життя й себе. У моральному очищенні для Пьера, як і для Толстого в певний період, полягала правда масонства, і, захоплений нею, він спочатку не зауважував того, що було неправдою. Своїми новими поданнями про життя Пьер ділиться з Андрієм Болконским. Пьер намагається перетворити орден масонів, становить проект, у якому призиває до діяльності, практичній допомозі ближньому, до поширення моральних ідей в ім’я блага людства в усьому світі. Однак масони рішуче відкидають проект Пьера, і він остаточно переконується в обґрунтованості своїх підозр щодо того, що багато хто з них шукали в масонстві засіб розширення своїх світських зв’язків, що масонів – цих незначних людей – цікавили не проблеми добра, любові, істини, блага людства, а мундири й хрести, яких вони домагалися вжизни.

Новий щиросердечний підйом випробовує Пьер у зв’язку з народним патріотичним підйомом під час Вітчизняної війни 1812 року. Не будучи військовим, він бере участь у Бородінському бої. Пейзаж Бородінського поля перед початком битви (яскраве сонце, туман, далекі ліси, золоті поля й переліски, дими пострілів) співвідноситься з настроєм і думками Пьера, викликаючи в нього якусь піднесеність, відчуття краси видовища, величі що відбуває. Його очами Толстої передає своє розуміння вирішальних у народному, історичному житті подій. Вражений поводженням солдатів, Пьер сам проявляє мужність і готовність до самопожертви. У той же час не можна не відзначити наївність героя: прийняте їм рішення вбити Наполеона. В одній з ілюстрацій Шмаринов добре передає цю рису: Пьер зображений переодягненим у простонародне плаття, що робить його незграбним, похмуро – зосередженим. По дорозі, наближаючись до головної квартири французів, він робить шляхетні вчинки: рятує дівчинку з палаючого будинку, заступається за мирних жителів, яких грабували французи – мародери

У відношенні Пьера до простих людей і до природи ще раз проявляється авторський нравственно – эстетический критерій прекрасного в людині: Толстой знаходить його в злитті з народом і природою. Вирішальної для Пьера стає його зустріч із солдатом, що був селянином Платоном Каратаевым, що, на думку Толстого, персоніфікує народні маси. Ця зустріч означала для героя прилучення до народу, народній мудрості, ще більш тісне зближення із простими людьми. У полоні Пьер знаходить той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись. Тут він довідався не розумом, а всією істотою своїм, життям, що людина створена для щастя, що щастя в ньому самому, у задоволенні природних людських потреб… Прилучення до народної правди, до народного вміння жити допомагає внутрішньому звільненню Пьера, що завжди шукало рішення питання про сенс життя: він шукав цього у філантропії, у масонстві, у розсіюванні світського життя, у провині, у геройському подвигу самопожертви, у романтичній любові до Наташе. Він шукав цього шляхом думки, і всі ці шукання й спроби всі обдурили його. І от, нарешті, за допомогою Каратаева це питання дозволене. Саме істотне в Каратаеве – вірність і незмінність. Вірність собі, своїй єдиній і постійній щиросердечній правді. Якийсь час цьому треба Пьер. У характеристиці щиросердечного стану героя в цю пору Толстої розвиває свої ідеї про внутрішнє щастя людини, що полягає в повній щиросердечній волі, спокої й умиротворенні, незалежних від зовнішніх обставин. Однак, випробувавши на собі вплив філософії Каратаева, Пьер, повернувшись із полону, не став каратаевцем, непротивленцем. По самій суті свого характеру він не здатний був прийняти життя без пошуків. Пізнавши правду Каратаева, Пьер в епілозі роману вже йде своїм шляхом. Його суперечка з Миколою Ростовим доводить, що перед Безуховим коштує проблема морального відновлення суспільства. Діяльна чеснота, по думці Пьера, може вивести країну із кризи. Необхідне об’єднання чесних людей. Щасливе сімейне життя (у шлюбі з Наташей Ростовой) не веде Пьера від суспільних інтересів. Він стає членом таємного суспільства. Зі збурюванням говорить Пьер про реакцію, що наступила в Росії, про аракчеєвщину, злодійство. У той же час він розуміє силу народу, вірить у нього. При всім цьому герой рішуче виступає проти насильства. Інакше кажучи, для Пьера вирішальної в перебудові суспільства залишається шлях морального самовдосконалення. Напружений інтелектуальний пошук, здатність на безкорисливі вчинки, високі щиросердечні пориви, шляхетність і відданість у любові (відносини з Наташей), щирий патріотизм, бажання зробити суспільство більше справедлива й людяним, правдивість і природність, прагнення до самовдосконалення роблять Пьера одним із кращих людей його часу

Закінчити Твір хочеться словами Толстого, які багато чого пояснюють у долях письменника і його улюблених героїв: “Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й кидати, і знову починати й знову кидати, і вічно боротися й втрачати. А спокій – щиросердечна вульгарність”.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>