Підготовці, проведенню й наступним досягненням Жовтневої революції присвячена відома поема Володимира Володимировича Маяковського “Добре!”. Вона є героїчним добутком, однак важливе місце зайняла в ній сатира. Маяковський сам визначає основне завдання своєї поеми:
З этою книгою побыв,
Із квартирного
Мирка
Ішов знову
На плечах
Кулеметної пальби,
Як багнетом,
Рядком
Просверкав.
Невипадково виникає у вступі до поеми слово “багнет”, саме до багнета мав намір автор дорівняти своє поетичне перо. І поетові це вдається. Поет, через окремі репліки фронтовиків, малює політиків Тимчасового уряду, що обманюють російський народ, як відвертих базік. Маяковський порівнює тимчасових правителів з пудовими гирями, що висять на шиї народу:
На шиї
Купою
Гучковы,
Чорти,
Мати їх за ноги!
Міністри,
Родзянки…
Очолює ” в’язницю – решето” Керенський. Сама характерна риса цього політика – схильність до політичної демагогії й балаканини (“бовтає сорокою радісної”). Для того щоб створити сатиричний портрет прем’єра, поет використовує прийом протиставлення того, якої хоче стати перед публікою Керенський, з одного боку, і того, що із себе представляє він насправді. Щоб яскравіше передати цей контраст, Маяковський малює райдужну сцену, що відбувається на Невському проспекті. Її учасниками є “адъютантик, що радісно щебече із приводу прем’єра, захоплені дами й ” діти – пузанчики”, які “кидають квіти й розанчики”, щоб прикрасити дорогу головній діючій особі спектаклю:
А от і він:
В апплодисментном
Плескоті
Прем’єр
Пропливає
Над
Невським
Такий Керенський перед юрбою. Зовсім іншим він з’являється тоді, коли в нього пильно вдивляється Маяковський. Тепер він виявляється “вертким шибеником”, що розкинувся на ліжку цариці з характерною безцеремонністю, або авантюристом – правителем, що “сам себе впевнено й швидко призначає – те військовим, то міністрам юстиції, те яким – небудь ще міністром”. Перо Маяковського – Сатирика нещадно: Керенський піддадуть осміянню за жорстокість стосовно учасників аграрних безладь, за зрадництво справи революції
Цікавий опис зовнішності Керенського. Поет наділяє його “бонопартьими” очами й розповідає про нього віршами, що відтворюють ритміку вірша Лермонтова “Повітряний корабель”. Вірш це було у свій час присвячене Лермонтовим Наполеонові. Таким чином, у читача закріплюється зв’язок образа Керенського з образом Наполеона, душителя французької революції. Кінцівка глави говорить про приреченість Тимчасового уряду:
Пришитий до історії,
Пронумерований
И скріплений,
И його
Малюють –
И Бродський, і Рєпін
Влучно й хльостко сказано Маяковським у четвертому розділі поеми про лідерів партій, що підтримують Керенського й зачарованих ім. Серед них були П. Мілюков і Е. Кускова. Кускова, по створеної автором комедійної ситуації, закохана в самого Керенського. Забавно те, що закохана – поважна бабуся з пожовтілими від старості сивими волоссями. Гідно сміху картина, що малює перед нами поет. Він представляє справу так, начебто на очах читача перед надзвичайною нянькою, у ролі якої виступає вусатий професор, відбувається визнання новоявленої Тетяни. Так, використовуючи аналогічний прийом і розмір вірша, поет використовує літературну пародію на відому сцену з роману Пушкіна “Євгеній Онєгін”. Цей прийом виконує сатиричне завдання в поемі в Маяковського. Союз всіх сил, що утвориться таким забавним способом і підтримує Тимчасовим урядом у боротьбі з революцією, воістину смішний. Деякі форми сатири, використовувані Маяковським у своїй поемі “Добре!”, коштують в одному ряді з такими злободенними добутками, як “Вірші про червону шапочку”, “Вікна РОСТУ”, “Про дряни”, “Прозаседавшиеся”. Вони викривають щирих ворогів молодої радянської республіки