Сцена першого вбивства Григорієм Мелеховим людини (По романі Шолохова «Тихий Дон») – Шолохов Михайло

Роман – Епопея М. А. Шолохова «Тихий Дон» оповідає про сложнейшем часу в історії Росії, величезних соціальних потрясіннях у середовищі кубанських козаків. Валив звичний уклад життя, перекручувалися й ламалися долі, знецінювалося людське життя. Сам Шолохов характеризував свій добуток як « роман – епопея про всенародну трагедію». Дійсно, немає жодного діючої особи в романі, якого б не зачепили горе й жахи війни. Однак автор не дає однозначну оцінку подіям, що відбуваються, це право він надає героям і читачам. Невипадково зовсім по – різному звучать думки про авторську позицію в романі «Тихий Дон». Критики говорять і про оспівування Шолоховым наростаючої хвилі революції, її сили й мощі, несамовитості, що опанувала народом, і разом з тим про те, що Шолохов одним з перших побачив у попередній війні й самій революції погрозу для людини, з надзвичайною яскравістю виразив цю думку в трагічній фігурі Григорія Мелехова

В «Тихому Доні» показано, як війна розкладає душі людей, убиває в них все людське. Григорій говорить братові: «Я, Петро, вморився душею… Начебто під мірошницькими жерновами побував, перем’яли вони мене й виплюнули». Сучасна війна породжує жорстокість і божевілля, тугу й здивування. Контрастом спогадам діда Гришаки про те, як він не став «зрубувати» турецького офіцера, стає вбивство Григорієм угорського солдата

Сцена смерті завжди приковує увагу, навіть якщо це відбувається на бойовище, не будучи, на перший погляд, чимсь дивним. Такий учинок, як убивство, тим більше змушує мерзнути нашу душу. Тому дуже багато чого в Григорію розкриває епізод убивства їм людини, нехай ворога, але, насамперед, людини

В описі зовнішності венгерца немає нічого примітного, однак у його поводженні відразу впадає в око рішучість, безповоротність, з якої він рухається на супротивника. Єдина варта перед ним ціль – убити ворога. Нещадність, жорстока й божевільна відвага – от що керує людьми під час бою. Саме це й Григорія штовхає на вбивство, що він нізащо б не зробив у мирний час. Страшно, що вбивство на війні перестає бути злочином, там втрачають зміст всі моральні норми. Шолохов не уникає натуралістичних подробиць, щоб донести до читача весь жах що відбувся: «Він повільно згинав коліна, у горлі в нього гудів хрип, що булькає. Суплячись, Григорій махнув шашкою. Удар з довгим потягом розвалив череп надвоє. Венгерец упав, стовбурчачи руки, немов поскользнувшись; глухо стукнули об камінь мостової половинки черепної коробки…» Такий підсумок життя людини. Про почуття Григорія в цей момент говорить тільки зауваження – «суплячись». Усвідомлення зробленого й щиросердечні борошна прийдуть пізніше. Талановитий письменник – це завжди психолог. І Шолохов тонко розуміє, що не може людина відразу осмислити те, що він став убивцею. Але тем гостріше й болісніше буде потім прозріння. Григорій довго не забуде вбитого їм людини: «… і навіть у сні, обтяжений спогадам, відчував він конвульсію своєї правої руки, що затисла ратище піки, прокидаючись і опам’ятавшись, гнав від себе сон, заслоняв долонею до болю замружені очі». «Гнуся й здивування бгали душу» Григорія. «Мене совість убиває, – говорить він, – зрубав зрячи людини й хворію через нього, гада, душею. По ночах сниться, сволота. Аль я винуватий?» Останнє питання, дійсно, дуже складний. Чи винуватий на війні солдатів, який послали вбивати? Якщо міркувати історичними, суспільними категоріями, те, звичайно ж, немає. Йому поставили завдання, і він неї виконує. Але чому ж не залишають убивцю борошна совісті, думи про те, що гріх це – людини позбавляти життя?! Моральні закони, божественні заповіді виявляються в Григорію сильніше соціальних, раз не перестає його душу боліти від вчиненого зла

Таким чином, у сцені вбивства венгерца укладена важлива думка, що є ключовий для розуміння всього роману. Великою трагедією для будь – якої країни й будь – якого народу є війна, у якій люди повинні, всупереч своєму єству, убивати людей, незалежно від їхньої національності й віросповідання. Але ще більш страшної представляється громадянська війна, де брати йдуть винищувати братів. Епізод з Першої світової війни як би випереджає опис братовбивств у цивільну. Шолохов показує, як починає жолобиться душа героя, де джерела життєвої драми Григорія Мелехова. Якщо ж осмислювати уроки «Тихого Дону» у масштабі країни, то очевидно одне: не може бути світлого майбутнього в людей, що звикли вбивати. Покоління повинні змінитися, щоб перестали приходити в сні вбиті й люди змогли навчитися знову радуватися життю

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>