Шар народного життя, піднятий плугом колективізації(по романі Михайла Шолохова “Піднята цілина”) – Шолохов Михайло

“Великий перелом” у селі, “революція зверху” виявилися непотрібними, руйнівними, ведучими в тупик. Причини трагедії і її винуватців в основному відомі, хоча історикам має бути ще дуже багато роботи. Але більшість людей черпають своє подання про ту або іншу епоху не з робіт учених, а з художньої літератури. І наші нащадки про час колективізації будуть судити по романах і повістям

Довгий час роман Шолохова “Піднята цілина” трактувався як оптимістичне й навіть життєрадісний добуток. Але мені здається не можна не побачити в романі наскільки трагично положення селянства в період колективізації. Більше яскравого добутку про тім часі, чим “Піднята цілина”, поки не створено. Недарма публіцисти, говорячи про період колективізації, часто приводять приклади з роману Шолохова. Цей роман міцно й назавжди ввійшов у золотий фонд російської літератури. З історії літератури ми знаємо, що про епоху колективізації писали багато хто. Чому ж забуті “Бруски” Ф. Панфьорова, “Постоли” П. Замойского й інші добутки, а шолоховский роман живе?

Здавалося б, тут ні революції, ні війни, перед нами картина мирного часу. У добутку багато достоїнств: книга повна непідробленого гумору, прекрасних описів природи, легко читається. Превосходно описаний козачий побут, точно і яскраво відтворені мова й напрям думок козаків. Уважно читаючи книгу, порівнюючи її з тими фактами, які стали відомі, з добутками про село інших письменників, ми розуміємо, що Шолохову в більшості випадків удалося відбити епоху. Сумніви й коливання селян (обґрунтовані!), масовий забій худоби, повна сваволя при розкуркулюванні, розкуркулювання середняків, розгубленість начальства після виходу лицемірної статті Сталіна “Запаморочення від успіхів” і багато чого іншого зображені письменником яскраво й правдиво.

Навіть таємне неприйняття радянської влади карно, – переконує нас Шолохов, говорячи про книгу й відношення до неї, увесь час випробовуєш якусь подвійність. Адже поряд із правдою Шолохов допускає і її перекручування на догоду політичним вимогам. Багато місця в романі відведено тому, як колишній білогвардієць створює таємну організацію “Союз звільнення Дону”, щоб скинути радянську владу. Відомо, що ці організації видумувалися Сталіним і його оточенням, щоб виправдати сваволя й репресії. А вбивство Давидова й Нагульнова? Історики давно довели, що розповіді про жахи “кулацкого терору” служили прикриттям терору проти селян. Пограбованими й озлобленими селянами вбито керівників у багато разів менше, чим знищено голів колгоспів самою владою

Шолохов, як і багато наших діячів культури того часу, чесно вірив, що країна будує прекрасне майбутнє. Юність його пройшла у вогні громадянської війни й наступних сутичок

Шолохов не був козаком, він був байстрюком, але він щиро вірив у козачу вольницю, тонко почував красу й чарівність грубуватих козачих вдач і звичаїв. Михайло Олександрович сам багато займався створенням колгоспів, боровся з недоліками, помилками й перегинами в колгоспному русі на Доні, виручав багатьох чесних комуністів, радянських працівників, рядових трудівників від необґрунтованих репресій. Імовірно, йому здавалося, що ці труднощі й “перегини” можна перебороти, що в житті селян дійсно наступлять щасливі дні

Мені особисто роман “Піднята цілина” подобається. Я від душі потішаюся над забавними розповідями діда Щукаря, переживаю разом з Кіндратом Майданниковым і іншими козаками, коли вони “зі сльозою й кров’ю рвуть “пуповину”, що з’єднує… із власністю, з биками, з рідним паєм землі”. Мене забавляє, як Макар Нагульнов вивчає англійську мову, слухає по ночах півнів. Я жалую Давидова, що мучається від того, що не може порвати з Лушкой, і любуюся Варей Харламовой і її чистим почуттям до Давидова. Мені до сліз шкода красеня Тимофія Рваного. Справжнє життя з’являється з роману

Тільки от які почуття повинен випробовувати людина, читаючи про тім як Островнов убиває власну матір? Читача постійно не залишає думка, що в романі бракує того, що завжди відрізняло російську літературу – гуманізму

Звичайно ж, основний ряд трагічних епізодів пов’язаний з колективізацією й доля “Піднятої цілини” доводить ще раз, що не можна служити ідеї, що призиває будувати щастя за допомогою жорстокості. Письменник насамперед людинолюбець, а вже потім політик. Шолохов, виконуючи сталінське замовлення, як би виправдував своїм талантом та нечувана наруга й беззаконня, що творили над селянством

Роман буяє людськими смертями, багато хто з них – насильницькі. До героїв роману відношення також суперечливе. Особливо це стосується Давидова й Нагульнова. Колишній балтійський матрос, слюсар Краснопутиловского заводу підкуповує своєю силою, чесністю, відсутністю зазнайства, умінням зрозуміти й визнати помилки. Ми співчуваємо йому, коли він, надриваючись, оре свою десятину. Нас засмучує його загибель. Але ми не можемо не дивуватися легкості, з якої цей городянин береться судити про сільське господарство. Нас відштовхує його відношення до “кулаків”. Жодного разу його не відвідує думка, що це, насамперед, люди, що мають таке ж право на щастя, життя й волю, як він сам! Після розмови із секретарем райкому він міркує: “Чому його не можна – до нігтя? Ні, братишка, вибач! Через твою терпимість віри ти й розпустив кулака… з коренем його як шкідника”.

Макар Нагульнов до мозку костей відданий ідеї світової революції. Це людина, якій особисто нічого не треба, аскет, що живе заради вищих інтересів. Але страшно стає, коли читаєш його визнання: ” Жа – Леї – Шь? Так я… тисячі станови зараз дідів, детишков, бабів… Так скажи мені, що їх треба в розпил… Для революції треба… Я їх з кулемета…” чи Не такі, як Нагульнов, з легким серцем заради “революції” і знищували тисячі ні в чому не винних людей? Макар адже не тільки говорить. Він, не замислюючись, застосує силу, щоб змусити козаків здати хліб…

Герої Шолохова не розуміють, що вступили в протиріччя з людяністю, гуманізмом. Але до справжнього, щасливого життя піднімає людей не сила, не примус. Людина повинен відчути, що він сам хазяїн своєї долі, а не винтик у величезній державній машині

У шолоховских романах проголошується правота й сила народна й “Піднята цілина”, незважаючи на всі його протиріччя, – видатний добуток. Він завжди залишиться пам’ятником життя козацтва, історичним свідченням про важку епоху, нагадуванням про те, що не можна будувати світле майбутнє на насильстві, про необхідність усвідомлення простої істини – зміст людського буття – це творча праця

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>