Що таке «обломовщина»? (по романі Івана Гончарова «Обломів») – Гончарів Іван

Н. А. Добролюбов у своїй знаменито!! статті «Що таке “обломовщина”?» писав про це явище як про «знамення часу». З його погляду. Обломів – це «живий сучасний російський тип, викарбуваний з нещадною строгістю й правильністю». Добролюбов розумів «обломовщину» соціально – як алегорію кріпосного права

И. А. Гончарів простежує її страшний вплив на прикладі однієї людини – Іллі Ілліча Обломова. «У Гороховій вулиці, в одному з більших будинків… лежав ранком у постелі, на своїй квартирі, Ілля Ілліч Обломів», – такими словами починається роман і таким ми довідаємося головного героя. Ми бачимо Обломова за самим його улюбленим і звичним заняттям – лежанням на дивані. Але адже, коли ми знайомимося з Обломовым, він перебуває у віці тридцяти двох – тридцяти трьох років. Однак Обломів нічого не хоче знати про працю. На його думку, для цього є інші люди, а він – барії. Лежачи на дивані й обмірковуючи плани перебудови своєї садиби, він уявляє собі вічне літо, вічні веселощі, смачну їжу й спокій. «Хто ж я? Що я таке? Підіть запитаєте в Захара, і він скаже вам: Пан! Так, я барії й робити нічого не вмію! – говорить Обломів. Диван, халат і туфлі стають певними символами його життя. Це – символи ліні й апатії. В Обломова немає бажання служити, та й просто виходити з будинку. Коло його спілкування чи звузився не до одного Захара. Суєта великого міста не для нього. Адже він народився й виріс в Обломовке, де текло тихе, спокійне життя. Таке життя й стала обломовским ідеалом

Дитинству Илюши Обломова присвячена окрема глава роману, що називається «Сон Обломова». Коду її читаєш, стає ясно, що Обломовка і є той ґрунт, на якій доросла й укоренилася «обломовщина». Це типовий приклад кріпосного маєтку, де джерелом існування є праця кріпаків

Всі мешканці Обломовки відірвані від зовнішнього миру. Всі сили обломовцев спрямовані на задоволення своїх потреб: «Турбота про їжу була перша й головна життєва турбота в Обломовке». Втім, не менш важливим «заняттям» в Обломовке вважався сон: «всепоглинаючий, нічим непереможний сон, щира подоба смерті».

Відсталість – основа життя обломовцев. Вони невідступно дотримуються старих традицій і звичаїв, заповіданих їм предками. Духовний мир обломовцев білений і обмежений. Їх цікавлять тільки побутові проблеми, які за них вирішують кріпаки. Обломовцы ніколи не задаються питанням: «Навіщо дане життя?» Їхнє життя тече, «як покійна ріка», і все дихає «первісною лінню».

Батьки намагалися вберегти Илюшу від праці як від тяжкого покарання – адже для цього існують «Захар так ще 300 Захаров». І що ж у результаті? Илюша Обломів, що від природи був живим і допитливим хлопчиком, привчився дивитися на все навколишніми очами обломовцев. Через панське виховання його «шукаючі прояви сили звернулися усередину й никнули, в’янучи».

«Почалося з невміння одягати панчохи, а скінчилося – невмінням жити.»

Обломів нічого не зумів зробити корисного ні для суспільства, ні для себе. Єдине, що він міг, – це лежати на дивані, мріяти й журитися, що «казка не життя, а життя не казка». Обломову доставляли лисиць – комфорт будь – які вторгнення в його мирне існування. Такою тривожною силою став Андрій Штольц, що намагався відродити Обломова до життя. Він всіма силами намагався вберегти свого друга від неминучої загибелі. І па якась мить Обломова захопила перспектива відновлення: «Іти вперед – це значить раптом скинути широкий халат не тільки із плечей, але й з душі, з розуму, разом з пилом і павутиною зі стін змести павутину з око й прозріти». Але острах життя виявилася сильніше.

Не допомогла Обломову й зустріч із Ольгою Іллінською. Спочатку любов захопила його, і він став мріяти про щастя. Він навіть начебто помолодів. Ольга так само, як і Штольц, намагалася розбудити Обломова до діяльного життя, зробити його корисним для суспільства. Але їй не вдалося цього домогтися. «Обломовщина» побілила почуття любові. Обломів злякався нових хвилюванні й тривог, зміни звичного способу життя. Після розриву з Ольгою Обломова знову потягнуло до колишнього спокійного й ледачого життя. І він знайшов для себе останній притулок – будинок Гафії Матвіївни Пшеницыной, що створила для нього приблизно тих же умов, що були колись в 0бломовкс. Таким чином, усе повернулося на круги свої. З Обломовки почалося життя Іллі Ілліча, Обломовкой і закінчилася. Колись Ольга запитала Обломова: «Отчого загинула вага? Хто прокляв тебе, Ілля? Що загубило тебе? Немає ім’я цьому злу…» – «Є, – сказав він ледве чутно… – “Обломовщина”!»

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>