«Сильні люди завжди прості» (По романі Булгакова «Майстер і Маргарита») – Булгаков Михайло

Безумовно, прав був Л. Н. Толстой, коли говорив, що «сильні люди завжди праві». І із цим не можна не погодитися, тим більше що в Російській літературі XX століття багато тому прикладів: це й герої, що вирізнилися в роки Великої Вітчизняної війни, і скромні трудівники, що вражають силоміць свого духу й вірою в ідеали. Але, зрозуміло, найдужчою людиною, і при цьому дуже простим, можна вважати одного з головних героїв роману М. А. Булгакова «Майстер і Маргарита» (1940) – Иешуа Го – Ноцри. Хто, як не Ісус Христос, є уособленням сили й простоти?

У романі «Майстер і Маргарита» образ Ісуса Христа виникає на перших сторінках у розмові двох співрозмовників на Патріарших ставках. Виявилося, що в молодого поета Івана Бездомного Ісус вийшов зовсім живий, але ж йому треба було довести, що його не існувало зовсім, «що всі розповіді про нього прості вигадки, самий звичайний міф». Саме міфу Булгаков і протиставив свого героя, зробивши його живим і людяним. Незважаючи на те що в романі образу Иешуа відведені тільки два глави: друга й шістнадцята, він не тільки центральний персонаж, але й духовний рятівник як Майстри, так і Маргарити. При цьому булгаковський Иешуа сильно відрізняється від евангелистского Христа.

Самотній бродячий філософ, людина років двадцяти семи, а не тридцяти трьох, сирієць, а не іудей. Він говорить Пілатові, що в нього немає рідних і послідовників, що прийняли його навчання: «Я один у світі», – зізнається Иешуа. Простодушний, м’який, щирий, він гранично людяний і мудрий: він знає арамийский і грецький, володіє латинню, йому знайома медицина, і він прекрасний психолог. І при цьому він звичайна людина. Як і всі, він почуває біль і боїться її, але стоїчно переносить, якщо мова заходить овере.

Особливість Иешуа закладена в його світорозумінні: «Злих людей немає на світі». Иешуа – мислитель, у поданні якого «усяка влада є насильством над людьми» і тому їй немає місця в «царстві істини й справедливості», куди людина рано або пізно повинен перейти. В Иешуа є своя істина, і вона в тім, що ніхто не може розпорядитися його життям: «…погодься, що перерізувати волосок», на якому висить життя, «вуж напевно може лише той, хто підвісив». Він іде до людей зі своїми переконаннями, і ця справа всієї його життя

Иешуа настільки незвичайний при своїй простоті, що навіть прокуратор Понтій Пілат не тільки з явним задоволенням розмовляє з ним, але й хотів би залишити його при собі. Адже Иешуа вірно помітив, що «погано те, що ти занадто замкнутий і остаточно зневірився у людей… Твоє життя вбоге, игемон». Однак життя не тільки вбоге, вона ще й жорстока, і люди, що мають владу, бояться неї втратити. У душі булгаковського Пілата борються два початки: людського й ката. У цій боротьбі розкривається традиція людини, убраного владою й имеющего реальною силою захистити того, у кому «складу злочину не знайшов». Так, у глибині душі Пілатові все – таки жаль Иешуа, і він пропонує Иешуа якийсь компроміс, усього лише відмовитися від характеристики великого кесаря. Однак там, де воля купується неправдою, не може бути істини. У цьому питанні Иешуа проявляє непохитну волю й не може брехати: «Бог один, у нього я вірю».

Сильний і дивно проста людина, готовий за свою віру прийняти смерть разом з розбійниками, Иешуа здобуває перемогу над всесильним Пілатом: «Не буде тобі… відтепер спокою! Ні тобі, ні народу твоєму… пошкодуєш, що послав на смерть філософа з його мирною проповіддю».

Так, сила Иешуа в простоті його навчання. Не випадково, навіть після смерті Иешуа продовжує з Понтієм Пілатом почата суперечка. Перед смертю він просить передати Пілатові кілька слів, їх і повторить прокураторові Іудеї Афраний, начальник таємної служби: «…Єдине, що він сказав, це що в числі людських пороків одним із самих головних він уважає боягузтво». Саме в цей момент Пілат і усвідомив себе учасником злочину, відступившись від Бога й істини, він загинув як особистість

В одній із критичних робіт, присвячених «Майстрові й Маргариті», дослідник Лазаренко Т. П. відзначила, що «булгаковська думка безкомпромісна: для тоталітарного режиму небезпечніше всіх кримінальників, убивць, казнокрадів завжди буде філософ, поет, безсрібник, що протиставляє цьому режиму царство вічної істини. Але, розправившись із такими, як Иешуа, держава поринає в тьму бездуховності».

«Сильні люди завжди прості», – сказав Толстой. Таким і повинен бути Справжня Людина, що не зробив нікому в житті ні найменшого зла, що навчив нас бути стійкими у своїх переконаннях, і ніколи не бути трусами, тому що «боягузтво – найстрашніший порок».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>