“Слово об полицю Игореве” як пам’ятник літератури наших предків – слово об полицю Игореве

Одне з найдавніших пам’ятників російської писемності “Слово об полицю Игореве” – і шматочок нашої історії, і поетичне сказання про наших предків жили в 12 столітті…

“Слово” розповідає про похід на половців князя Ігоря Новгород – Сіверського. В 70 – х роках 12 століття у зв’язку з участившимися половецькими набігами на Русь князі стали домовлятися про спільні дії проти войовничих кочівників. На початку 80 – х років київський князь Святослав Всеволодович, об’єднавши росіяни дружини, могутнім ударом відкинув половців у глиб причорноморських степів

Ігор у цьому поході не брав участь, тому що був хворий, і зробив свій похід через рік (1185 р.). Князь пішов на половців заради особистої слави. Переважаючі сили половців розгромили Ігорову дружину й взяли Ігоря в полон. Ігор, по суті, сам “відчинив ворота” кочівникам на Русь

“Слово” складається із вступу, трьох частин і кінцівки. У вступі автор згадує віщого співака Бояна (тут: поет), а який прославляє військові подвиги російських князів. Творець “Слова” прагне розповісти людям сувору правду. Перша частина “Слова” – розповідь про похід Ігоря. Друга частина “Слова” переносить читача в Київ. Київський князь Святослав, навчений досвідом полководець і державний діяч, гірко ремствує на своїх молодших двоюрідних братів. Ці відважні, але безрозсудні начальники вирішили: “Будемо одні мужні, одні захопимо майбутню славу, та й колишню самі поділимо”. Велике горе приніс їх необдуманий похід

Святослав звертається до всім російським князям, призиваючи кобъединению.

Третя частина “Слова” розповідає про плач Ярославівни, дружини Ігоря. Ярославівна звертається до могутніх сил природи, благаючи допомогти князеві повернутися на рідну землю. Начебто почувши її благання, Ігор біжить із полону. Усвідомлюючи свою провину, він їде в Київ до князя Святославові

Кінцівка поеми відбиває бажання автора побачити князів, що об’єдналися для відсічі загальному ворогові. Таке зміст “Слова”.

Що являють собою герої поеми? Ігор Новгород – Сіверський – сміливий, безстрашний воєначальник. Він гаряче любить свою батьківщину. Це шляхетна людина. Військова честь і почуття прихильності не дозволяють йому залишити в лиху милого брата Всеволода. Виручаючи його, Ігор попадає в полон. Його відважний брат Всеволод, що бореться як билинний богатир, у запалі битви забуває й про почесті, і про багатство, і про дружину – красуню. Він не дорожить своїм життям. Хоча автор захоплюється подвигами Ігоря й Всеволода, він засуджує їх за легкодумство й спрагу слави. Але він і співчуває Ігорю, що потрібний батьківщині. “Важко тобі, голова без плечей, зле тобі, тіло без голови. Так і російській землі без Ігоря”. Більша роль у поемі приділяється збірному образу дружини. Хоробра дружина бореться з половцями до останньої людини. Називаючи дружину “росіянином золотом”, автор докоряє Ігоря за те, що він погубив це “багатство”. Але закінчується поема проголошенням слави Ігорю, що зрозумів і важко пережили свою фатальну помилку

Чарівна дружина Ігоря – Ярославівна. У її плачі, що нагадує ліричну народну пісню, виражена скорбота тисяч російських жінок, чия мирне життя, щастя й любов порушилися жахами війни

Є в поемі ще один образ. Це величний образ Русі. Це й рідна природа, і росіяни люди, і створені їхньою працею міста й села. Широті й розмаїтості життєвих явищ, показаних в “Слові”, відповідає його поетична мова. Автор сполучить досягнення сучасної йому книжкової літератури з образними засобами усної народної поезії

Бездоганний позитивний герой “Слова” – київський князь Святослав. Це людина глибокого розуму. У його вуста поет вклав думку про те, що в ім’я батьківщини всі звади й особисті образи повинні бути забуті, всі росіяни сили повинні бути об’єднані для боротьби з ворогом. Весь добуток перейнятий ідеєю державної єдності росіянці землі

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>