Событийное своєрідність роману Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» – Булгаков Михайло

У всіх творах Булгакова, поряд з реальними подіями, які можуть відбутися в повсякденному житті, присутні події з миру фантастики, які залучають і заворожують читача. Іноді такі події носять чисто комічний характер (досить згадати кота із гривенником, що намагається оплатити проїзд), але часто стає страшно, читаючи про витівки Воланда і його звиті (епізод у кабінеті Римського). Треба помітити, що із самого початку стає незрозуміло, що з описаних фактів – фантастика, а що ні; це переплетення створює враження абсурдності всього происходящего.

Головне питання роману «Майстер і Маргарита»: що є істина? – задається саме Иешуа Га – Ноцри, про яке розповідає Воланд, персонаж фантастичний. Завдяки фантастиці практично завжди виводяться головні теми добутків

Першою глобальною подією роману є смерть Берліоза, сама по собі незвичайна. Ця смерть є першою дією Воланда, першим його покаранням. Згодом Воланд, «носій ідеалів Христа», як ні абсурдно це звучить, буде, вершачи страшний суд у Москві, багатьох карати, деяким буде давати можливість урятуватися. Парадоксальність Воланда і його звиті полягає в тім, що диявол намагається допомогти людям знайти Бога, тобто біблійний образ диявола перевертається, його «полярність» міняється. Ну й, звичайно, прямо пов’язаний з Воландом і його діяннями божевільний будинок теж є фантастичним миром. Иванушка Бездомний саме там знаходить свого вчителя, розуміє правду, знаходить відповідь на питання: що є істина? Цікава така деталь: Івана до божевільного будинку називали Іван Бездомний, але як тільки він туди попадає, його псевдонім (Бездомний) як би сам собою зникає, тому що тепер в Иванушки є будинок. Виходить, що божевільний будинок є як би храмом, місцем, де люди можуть знайти Бога. Я думаю, що всі основні теми роману розкриваються й доводять до кінця здебільшого за допомогою фантастики. Містика впливає й на філософію, і на історію, і на побут, і взагалі стосується всіх граней життя. Наприклад, під час своїх фокусів Воланд бачить дріб’язковість, користолюбство московських жителів (досить згадати дам під час сеансу у Вар’єте, що кинулися за капелюшками, туфельками на сцену, публіку, що ловила червінці, що летять із неба, і т.д.). Але апогеєм чарівництва Воланда є бал повні. Це бал, у якому, крім справжніх Маргарити й Наташи, всі інші гості й хазяї є фантастичними персонажами, служить як би дзеркалом, він відбиває пиятики вечорами в Массолите. Тільки відбиттям начебто б живих людей є мерці. Напевно, це не випадково, тому що члени Массолита насправді мерці, їм даний талант, а вони пускають його в хід для того, щоб одержувати путівки, відпочивати на дачах, користуватися різними привілеями. Говорячи про талант членів Массолита, мимоволі на розум приходить самий початок роману: бесіда Берліоза з Иванушкой Бездомним. Берліоз, здатна, освічена людина, що повинен направляти Івана на правильну дорогу, насправді використовує свій вплив на нього, щоб максимально повести його від Бога, він навіть змушує Івана в написаній їм антирелігійній поемі підсилити заперечення Бога, яскравіше показати, що Бог – завжди лише вигадка. І отут приходить сьомий доказ Воланда. Мені здається, що ще одним «фантастичним миром» є місто Ершалаим. Звичайно, цей мир тісно пов’язаний з Москвою, що є своєрідним її дзеркалом. У кожного персонажа, що живе в Москві, є відбиття в Ершалаиме: у Майстра – Иешуа Га – Ноцри, в Иванушки – Левий Матвій і т.д. Складається враження, що в романі дуже багато чого дається саме через «метод дзеркал», тобто через зіставлення. Саме це постійне «відбиття й переломлення» дає можливість зрозуміти й відчути красу й глибину роману

У своєму творі Булгаков об’єднав кілька романів: про Понтія Пілаті, Майстру й Маргариті. Кожний з них по – своєму залучає, але більше вражає чарівний, вічний роман про два серця: Маргарити й Майстри. Як чудово зобразив автор зустріч двох людей і їхня любов. «Хто сказав, що немає на світі справжньої, вірної, вічної любові? Так відріжуть брехунові його мерзенна мова!» Тема любові в Булгакова розкривається з нової, прекрасної сторони. Любов невіддільна від страждань. Булгаков повною мірою показує нам, що для безкорисливої, вірної, святої любові немає перешкод. Будь – який підступ будуть переборені

У романі Булгакова Маргарита продає душу дияволові в ім’я порятунку коханої людини. Безмежна, чиста любов її настільки сильна, що перед нею не може встояти навіть Воланд – «сила, що вічно хоче зла й вічно робить благо».

Маргарита все життя була нещасна. Її оточували матеріальні блага, але душу страждала від самітності

Майстер воістину ниспослан Богом Маргариті. Їхня зустріч була визначена: «Вона несла в руках огидні тривожні жовті квіти… І мене вразила не стільки її краса, скільки незвичайне, ніким не бачена самітність в очах! Корячись цьому жовтому знаку, я теж згорнув у провулок і пішов по її слідах».

Ніким не зрозумілої душі героїв знаходять один одного, любов допомагає їм вистояти, пройти всі випробування долі. Вільні й люблячі душі Майстра й Маргарити нарешті належать вічності

Люблячи Майстра, Маргарита рятує найважливіше для нього, ціль всього його життя – його рукопис

Булгаков не розділяє Бога й диявола. Вони існують і злиті одночасно в образі Маргарити

Воланд робить добро, переступаючи через свій диявольський початок. Але не може протистояти любові Маргарити, що, маючи право на виконання одного бажання, забуває про себе й рятує Фриду. Воланд, незважаючи ні на що, захоплюється Маргаритою

У тім, що героїня роману продала душу дияволові, неможливо неї дорікнути. Маргарита чиста й досконала, тому що любов і Бог є одне неподільне ціле. Бог починається з любові, а любов – божественна сила

Любов увесь час змушує душу мучитися, переживати, боліти. Тільки силоміць страждання людин розуміє всю глибину любові. Заради любові до ближнього Христос прийняв борошна. Булгаков розвиває цю думку: Христос в образі Иешуа Га – Ноцри приймає страшну страту заради людей, заради їхнього порятунку. У ньому дуже сильна любов до ближнього. Це божественна любов, любов безкорислива, що йде через біль і жах. Саме такою любов’ю можна врятувати людей. Відчувши біль, кожна людина розуміє всю силу й могутність святої любові

Иешуа Га – Ноцри співчуває навіть Понтію Пілатові, тому що немає для нього розходження між людьми стражденними й нужденними. Всі вони для Иешуа ближні

Понтій Пілат хворе й самотній, любить лише свого собаку, Иешуа розуміє його стражденну душу, жалує й любить його. Пілат говорить Га – Ноцри, що він може обірвати нитка життя Иешуа, але, убивши пророка фізично, ніхто не зможе вбити його душу. Душу Иешуа пронизана любов’ю, а вбити любов не можна, вона вічна. У нагороду за вірність і любов Маргарити й Майстри їм була дарована вічність, у той час як Понтію Пілатові вічність була дана внаказание.

Справжня любов рятує й прощає. Ця любов готова на самопожертву в ім’я щастя, життя. Вона не відає границь, проходить крізь всі перешкоди. Ця любов несе в собі силу життя, вона веде до порятунку. Осягаючи любов, люди розуміють її божественний початок, їхньої душі знаходять вічність

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>