Сприйняття, тлумачення, оцінка вірша Жуковського «Пісня» – Жуковський У. А

Своїм учителем у поезії Жуковський уважав Карамзина, главу російського сентименталізму. Сутність романтизму Жуковського дуже точно охарактеризована Бєлінським, що сказав, що він став «співаком серцевим ранку». По натурі своєї Жуковський не був борцем, його «скарги» ніколи не переростали у відкритий протест. Він ішов від сьогодення в минуле, ідеалізував його, думав про нього зі смутком:

Про милий гість, святе колись,

Навіщо в мою тіснишся груди?

Можу ль сказати: живи, надії?

Скажу ль тому, що було: будь?

«Пісня» Жуковського ясна, музична, виконана поетичним настроєм і глибоким смутком про колишні дні:

Можу ль побачити в блиску новому

Мрії зів’ялу красу?

Можу ль знову одягти покривом

Знайомій життя наготу?

Ліричний герой Жуковського – людин глибоких почуттів, найчастіше сумних, збіглий від дійсності у свій внутрішній мир, у свої спогади й мрії. Він постійно йде в минуле: «Минулих днів очарованье, Навіщо знову воскресло ти?» Поет розчинений у природі й не протистоїть миру, не усвідомлює життя в цілому як щось вороже його душі. Жуковський, заглянувши в мир таємниці, поспішає визнати зачарування реального життя. Вигук про можливу близьку смерть, що містить вірш, не загрожує тугою. Розчинення, злиття виявляється загальним законом світобудови. Як промені сонця тануть у вечірньому сутінку, зливаючись із природою, що мерхне, так і людина вгасає, і все – таки залишається жити в спогадах:

Там є один мешканець безмовний,

Свідок милої старовини;

Там разом з ним всі дні прекрасні

У єдину труну покладені

Чому мотиви сумуй проступають у вірші Жуковського? Лірика займає значне місце в поезії Жуковського. У його вірші звучать смутні ноти, що почасти викликано особистими переживаннями поета. Придворна атмосфера, у якій був примушений жити Жуковський, усе більше його розчаровувала. Загибель Пушкіна на дуелі потрясла його. Глибоко засмученими, обуреними діями влади, він незабаром виходить у відставку і їде за кордон. Але, живучи за кордоном, Жуковський тужив за Росією. Під впливом цих почуттів він пише:

Навіщо душу в той край прагне,

Де були дні, яких вуж немає?

Увага до людини, до його щиросердечних переживань, визнання його високих достоїнств, уміння в чудесних, чарівних віршах оспівати красу природи – все це незаперечні достоїнства поезії Жуковського. «Його віршів чарівна насолода, пройде століть заздра далечінь» – так сказав про Жуковського Пушкін, що вважав себе його учнем, високо цінував поетичну майстерність Жуковського й любив його як людини. «Чарівна насолода», музикальність віршів Жуковського в різні часи залучали музикантів і композиторів. Його вірш був покладений на музику, стало романсом, улюбленим народом. Понад 50 років присвятив Жуковський літературній роботі й зайняв своє, особливе місце в історії російської поезії. Визначаючи значення творчості Жуковського, Бєлінський писав: «…Одухотворивши росіянку поезію романтичними елементами, він зробив її доступною для суспільства, дав їй можливість розвиватися, і без Жуковського ми не мали б Пушкіна».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>