Тема материнського страждання в поемі Ахматової «Реквієм» – Ахматова Ганна

Поема А. Ахматовій «Реквієм» – особливий добуток. Це нагадування об всіх минулі нечувані випробування, це схвильована сповідь змученої людської душі. «Реквієм» – це літопис 30 – х років ХХ століття. В Ахматової запитали, чи зможе вона це описати. Запитала незнайомка, коштуючи в черзі в тюремному коридорі. І Ахматова відповіла ствердно. До теми ввічнення свого страшного часу вона йшла давно, з тих самих пор, коли вперше був арештований її син. Це був 1935 рік. А потім були ще арешти. Те, що виходило з – під її пера в ці роки, продиктовано не одним лише особистим материнським горем – це горі мільйонів, повз якого Ахматова не могла пройти равнодушно, інакше вона не була б Ахматовій…

Поетеса, що коштує в тюремній черзі, пише не тільки про себе, а про всіх жінок – матерях, говорить про «властивий усьому нам заціпенінні». Передмова до поеми, як і епіграф, – ключ, що допомагає зрозуміти, що ця поема написана, як колись «Реквієм» Моцарта, «за замовленням». Жінка із блакитними губами просить її про це як про останню надію на якесь торжество справедливості й правди. І Ахматова бере на себе цей «замовлення», цей настільки тяжкий борг, нітрохи не коливаючись, – адже вона буде писати про усіх, у тому числі й пр самій себе.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>