Тема святості й гріха в поемі Блоку «Дванадцять» – Блок Олександр

А. А. Блок дуже хотів зв’язати з революцією, цим судьбоносным для країни подією, можливість відновлення всього миру, його духовного очищення. Щира віра в рятівничість «світової пожежі» революції знайшла відбиття, насамперед, у поемі «Дванадцять». Поема була написана на одному подиху: Блок почав працювати 8 січня 1918 року, а 28 січня вже закінчив, після чого в щоденнику зробив запис: «Сьогодні – я геній». «Моря природи, життя й мистецтва розбушувалися, бризи встали веселкою над нами. Я дивився на веселку, коли писав «Дванадцять».

Перші рядки «Дванадцяти» визначають принцип композиції всієї поеми – контраст чорної й білої, старої й нового, тьми й світла, сатири й героїки: «Чорний вечір. Білий сніг». Контраст ми побачимо й у системі образів (голодний пес – Ісус Христос), і в хронотопе, тобто тимчасово – просторовій побудові (за – спереду), і в деталях (державний крок – ніжна хода), і в ритміці вірша (у поемі чується й частівка, марш, і романс).

Однак всі не так однозначно, як здається. Уже в початковій строфі звертаємо увагу на нестійкість видимого протиставлення, усе похитнувся: «Вітер, вітер! / На ногах не коштує людина. / Вітер, вітер – / На всьому Божому світлі!» Границі між тьмою й світлом хиткі. Хиткість миру підкреслюється чотириразовим повтором слова «вітер», рядком «На ногах не коштує людина». І ця всесвітня нестійкість стає визначальним мотивом поеми. Невипадковий перехід від універсальних символічних образів природи (вітер, сніг) до конкретної людини, узагальненій образу «усякого ходка», що зображується ковзної – «слизько», «сковзає». Причому вітер гуляє «на всьому Божому світлі», тобто Росія символізує собою увесь світ. На російській людині особлива відповідальність – вистояти, не впасти на цьому вітрі, коли над всією землею «чорне, чорне небо» і в багатьох людей «злість, смутна злість кипить у груди… Чорна злість, свята злість…». И так важко знайти твердий шлях, вірний шлях – шлях «у тузі безбережної», шлях «крізь кров і пил», до світла, до віри. Таким чином, з початку поеми заявлена її основна тема – грандіозна картина боротьби світового зла й добра. За любовним сюжетом встає заграва «світової пожежі», за петроградською вулицею – не тільки Русь, але й «все Боже світло», за дванадцятьома червоногвардійцями – все людство

У контексті розкриття теми святості й гріха образ «дванадцяти» виглядає особливо цікаво. Такі загони формувалися більшовиками в Петрограді з робочого люду, були покликані стати силою пролетарської революції. Як правило, у Червону гвардію відбиралися «перевірені» люди, колір робітничого класу. Але в поемі перед нами зовсім не авангард, а голота, який «на спину б треба бубновий туз» – відмітний знак каторжників. Ці люди вихром історії підняті із самих низів. І вони взяли на себе всю вагу історичної відплати, весь тягар плати за спокуту гріхів

Деякі критики вважають, що Блок споконвічно намагався показати « кошмарно – убивчий характер революції». Але не можна проігнорувати й рядка: «Товариш, дивися в обоє!», «Революцьонный тримаєте крок!», «Уперед, уперед, / Робочий народ». У душах «дванадцяти» змішані й забубенная молодецтво, і почуття революційного боргу. Причому обоє ці початки не просто сполучаються, але протиборствують у героях, що цілком відповідає людській і соціальній природі героїв:

Як пішли наші хлопці

У червоній гвардії служити –

У червоній гвардії служити –

Буйну голову скласти!

Эх, эх!

Побавитися не гріх!

Замикайте етажи,

Нині будуть грабежі!

Відмикайте льоху –

Гуляє нині голота!

З одного боку, здається, що червоноармійці, поперед яких Ісус Христос, порівнянні із дванадцятьома апостолами. Однак багатьма критиками помічається, що образ «дванадцяти», розглянутий у контексті мотиву бесовства, ніяк не може символізувати біблійних героїв, що несуть усьому світу благу звістку про відродження людини до нового життя. Вони творять лише руйнування на своєму шляху, потішаючись над християнською святістю:

Товариш, гвинтівку тримай, не бійся!

Пальнемо – Ка кулею у Святу Русь –

У кондову,

В избяную,

У толстозадую!

Эх, эх, без хреста!

Неоднозначної виявляється мораль червоногвардійців і там, де справа стосується любові й ненависті, своєрідних «паралелей» святості й гріху. Після зробленого в ревнощах убивства Петька викликує: «Ох, пурга яка, спасі!» Тут уперше з’являється фігура, що потім одержить ім’я Христа. Але товариші призивають його не згадувати «золотий іконостас»:

– Петька! Агов, не забріхуйся!

Від чого тебе упас

Золотий іконостас?

Несвідомий ти, право,

Розсуди, подумай здраво –

Алі руки не в крові

Через Катькиной любові?

– Крок тримай революцьонный!

Близький ворог невгамовний!

Герої поеми не розділяють справу революції й Катькину пролиту кров, говорять про всім підряд або упереміж. Петька продовжує йти з ними разом, уже не оступаючись. Його особиста драма дозволяється остаточно й безповоротно, автор більше до цього не вертається. Однак відчуття трагізму происходящего так і залишається із читачем. Продовжує в душі звучати: «Загубив я, безглуздий, / Загубив я зопалу… ах!» І стогоном віддається: «Упокій, господи, душу раби твоея…/ Нудно!» Ми почуваємо, що грубі розради товаришів лише зовні допомагають Петрухе впоратися із собою й відновити державний крок: «И Петруха сповільнює / Квапливі кроки… / Він голівку вскидавает, / Він знову повеселів…». Веселощі це напускне. Невипадково наступну главу починають рядка, пронизані вселюдською тугою: «Ох ти, горі – гірке! / Нудьга, нудна, Смертна!»

Так і образ Христа одержує подвійне тлумачення. З ким він? Кого покликаний захистити? Деякі обвинувачували Блоку в блюзнірському святотатстві, що свідчить про те, що поет «продався» нової влади, поставивши Рятівника на чолі революціонерів. Інші побачили в Ісусові вождя дванадцяти червоногвардійців – «апостолів», що веде їхній революційним шляхом. Вони вважали, що Блок оспівував велич і правоту « революції – бури», що несе відплату старому миру. Незважаючи на те, що герої поеми йдуть у бій «без ім’я святого», «эх, эх, без хреста!», справа, що вони вершать заради майбутнього всього людства, право й свято. Тобто Блок «освячує» ім’ям Ісуса революцію. Христос не дарма йде «у білому віночку із троянд», що є символом чистоти, святості, непорочності. Якщо «старий мир» виявляє собою зло, морок, то сили, йому конфронтуючі, не можуть не бути добрими, світлими, святими. І це навіть притім, що поет не ідеалізує своїх героїв. Колективний портрет «дванадцяти», цього розпачливого наброду, містить у собі всі крайності народної стихії – некерованість, безглузду жорстокість. Однак за «гримасами» революції Блок бачив її велич. У статті «Інтелігенція й революція» читаємо: «Що ж ви думали? Що революція – ідилія? Що народ – паинька? <…> що так «безкровно» і так «безболісно» розв’яжеться вікова звада між «чорною» і «білою» кісткою?..». Христос у поемі стає заступником всім пригнобленим і знедолених, втіленням справедливості, символом революції. Доказом даної думки можуть послужити рядка з вірша Блоку 1906 року « Ангел – Хоронитель», у якому Христос ішов «отмстить нерозумним, хто жив без вогню», хто принижував народ

Поет прагнув відбити коротку переломну епоху в житті російського суспільства, коли розмиваються поняття святості й гріха. Дванадцять червоногвардійців проходять шлях від стихійного розгулу (кульмінацією якого є вбивство Катьки) до дисциплінованості й зібраності. Герої у фіналі поеми вже не загрожують старому миру полоснути ножичком, не співають анархічно – розбійних частівок, а діють більш усвідомлено. В останніх главах неодноразово повторюється заклик: «Уперед, уперед, уперед, / Робочий народ!» Разом з тим у поемі показано, наскільки жорстоко діється історія. Ні виправдання безневинно пролитої крові (прикладом є образ Катьки). І як у Пушкіна «безглуздий і нещадний» бунт майже так само нещадно й криваво карає владою, так і в Блоку стихію народного бунту неминуче поміняє «державний крок» нової влади. Адже страшнее самої жорстокої тиранії безвладдя, анархія

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>