Твір по картині Цыплакова «Мороз і Сонце» – Цыплаков Віктор

Кисті В. Г. Цыплакова належить величезна кількість картин, на яких він зобразив непомітну, але разом з тим глибоку й проникливу красу російської природи. Полотна його те саме що поезії

Перед нами одна з картин, талановитого художника «Мороз і сонце». На розум відразу приходять слова російського класика А. С. Пушкіна. Мороз і сонце: день чудесний…

Слова ці, рвуться із самої глибини души й охоплюють все єство. Перед нами встає барвисте зображення яскравого сонячного морозного дня сільської глухомані. Дорога так і рожевіє від сонячних, злегка пригашених і бляклих променів. Удома яскраво освітлені. Світло зимового сонця сліпучий, на мить він здається не білим, а не інакше як блакитним з відтінками рожевого

Дерева накинули на себе ошатні сріблисті одіяння. Вони оздоблені морозом, гілки їх, покриті білим пухнатим інеєм. А в позахмарній далечіні, так само як і у творі Пушкіна, «прозорий ліс один чорніє». Люди, що пересуваються на санях, поспішають додому й підганяють коней, щоб скоріше повернутися в затишний і теплий будинок, щоб відігрітися, після проробленого шляху по сильному морозі, що так властивий росіянці глибинці

Мутне синє небо, раз за разом, поступово зливається з безмовною землею. Стираються всі грані й здається, начебто перебуваєш ти в якімсь зачарованому царстві, де все засипано незліченними скарбами, що іскряться в променях зимового полуденного сонця. Мабуть саме повітря представляється злегка блакитнуватим, від усього достатку світла, від суворого морозу

Однак на картині ми так само бачимо блідо – бежеві стовпи й пущені по них електричні проведення, чорні як смоль і тягнуться далеко за обрій, що йдуть у нікуди. Ознака майбутньої електрифікації, що втім, нездатна затьмарити собою всю принадність безсмертної російської природи, існувати й процвітати якої, визначено столітт.

Саме це полотно В. Г. Цыплакова, захоплює як ніяке інше, так так, що погляд не під силу відірвати. Заворожуюче виглядає божевільна гра світла й тіні, плавні переливи рожев і блакитного, котрий непомітно переходить у сині тони й поступово розчиняється, перетворюючись у ніщо. Природа чудова й чудова сама картина, адже на ній і зображене все це буйство фарб, змішаних почуттів самого художника

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>