У розповіді «Пан із Сан – Франциско» Іван Олексійович Бунін піднімає вічні проблеми людства й розвитку цивілізації. У своїх подорожах по Сходові і Європі автор спостерігав життя, як при капіталістичному ладі, так і в колоніальних країнах. Бунін показує аморальність, що панує в імперіалістичному суспільстві, де кожний живе лише в ім’я збільшення свого капіталу
Більшість розповідей Буніна дуже ліричні у своєму відбитті рухів людської душі, у той час як «Пан із Сан – Франциско», виділяється на їхньому тлі своєю прозаїчністю й майже повною відсутністю сюжету. Автор зображує людей, які подорожують, заробляють гроші, закохуються, не живучи, але створюючи видимість життя. Пан із Сан – Франциско – це збірний образ, свого роду « людина – побут», про внутрішній світ якого нам нічого не розповідається, існує лише мільйон побутових подробиць, які видимі неозброєного ока
З перших рядків розповіді автор описує нескінченно, що веселиться суспільство, що не бажає знати й думати про те, що панує в надрах корабля. Життя на пароплаві різко контрастує із происходящим на верхній палубі й у трюмі, що додатково підкреслює, що вся показна розкіш досягається лише за рахунок людей, які важко працюють у трюмі. Також цей момент прекрасно підкреслює пари на кораблі, що грає в любов за гроші
Пан із Сан – Франциско втілює в собі порожнечу й нікчемність життя представників капіталістичного суспільства. Головний герой завжди прагнув бути схожим на ті, кого вважав своїм зразком, при цьому, ніколи не замислюючись про те, хто він, про Бога, огрехах.
У прагненні підкреслити це Бунін навіть не наділяє свого героя ні думками, ні переживаннями. У прагненні до збагачення він сам став нагадувати дорогий предмет із золота й слоновой кістки, що автор дуже точно описує у своїй розповіді
Своєю розповіддю Бунін говорить про споконвічні питання й проблеми людства: про Бога, про сенс життя, духовності…