“Я хочу бути зрозумілий своєю країною” – Маяковський Володимир

У великого російського поета XIX століття Н. А. Некрасова є чудові слова:

Хто живе без суму й гніву,

Той не любить вітчизни своєї

Поет Володимир Маяковський жив з “сумом і гнівом” і жагуче любив свою вітчизну

Мотиви суму, незадоволеності, самітності, невпорядкованості в особистому житті звучать у багатьох його добутках

Страждаюч і самотнім прийшов у російську поезію юний Володимир Маяковський. У віршах молодого поета вражало незвичайний зміст і приголомшуючу поетичну новизну – те, що отпугивало сучасну йому критикові, що не бажав зрозуміти й пояснити цю новизну

Мир не розкриває свої таємниці перед поетом, і він здивовано вопрошает:

Послухайте!

Адже якщо зірки

Запалюються –

Значить – це кому – небудь потрібно?

Значить – це необхідно,

Щоб щовечора над дахами

Загорялася хоч одна зірка?!

Недосконалість жизнеустройства, різка невідповідність мрії й дійсності породжувало здивовані питання

Вірш із зухвалою назвою “Нате!” знайшло свого адресата й зробило саме ту дію, на яке автор міг розраховувати

Також у розладі з дійсністю й мріями про майбутнє народилися й рядка, до яких треба особливо прислухатися, бажаючи зрозуміти життя й особистість Маяковського, його творчість:

Прийдешні люди!

Хто ви?

От – я,

Весь

Біль і ушиб!

Вам заповім я сад фруктовий

Моєї великої душі!

Це голос молодого Маяковського. Оборотний же увага на те, який контраст споконвічно терзає душу поета. Він – “весь – біль і ушиб” – зрощує “сад фруктовий” для прийдешніх людей. У цих рядках – ідея жертовного служіння людям, характерна для класичній росіянці літератури

Хрестоматійний вигляд Маяковського, “агітатора, горлана – ватажка”, здається, не допускає думки про щиросердечну слабість

Поет у зрілу пору не любив виносити на люди щиросердечну смуту, “стаючи на горло власній пісні”.

Але душу видає себе, вона радується й радіє, обурюється й кровоточить. Бездушна поезія – не поезія

Один із самих чудових творів Маяковського, на мій погляд, поема “Про це”. Вона про себе й про любов, поема, у якій яскравіше й глибше, ніж в інші, більше пізніх поемах, розкриваються характер і особистість Маяковського

Минулого й ранні поеми про любов (“Хмара в штанях”). Була найясніша, не ускладнена драматичними колізіями поема “Люблю”. Поет тоді переживав пік свого почуття до Л. Ю. Брик, тому й був упевнений: “Не змиють любов ні сварки, ні версти. Продумано, вивірена, перевірена”.

Але в дійсності любов принесла тонко, що почуває поетові, одні страждання

Зовні він був спокійний, зухвалий, невразливий, а насправді – дуже незахищений. І все це дуже близько, зрозуміло нам у поеті, тому що це – загальнолюдські якості. Мене дуже торкають його проникливі рядки про любов до “звірини”:

Я люблю звірину.

Побачиш собачку –

Отут у булочній одна –

Суцільна плішина, – із себе

И те готовий віддати печінку,

Мені не шкода, дорога, їли!

А от поет – горлан, поет – трибун, поет – глашатай мені, що живе на початку XXI століття й переживающей всі його складні й трагічні події, не зовсім зрозуміла. Він мріяв про прекрасний “комуністичному далеко”, славив тричі батьківщину, що буде, а що ж зараз? Що славити, кого славити й за що?

Далеке майбутнє, XXX століття представляв Маяковський у своїх віршах. Як не квапив життя, як не вірив у комуну у воріт, а рятування від гнітючої інерції старого побуту відносив лише в далеке майбутнє:

Ваш

Тридцяте століття обжене зграї

Серце дріб’язків, що роздирали,

Нині иедолювлеипое надолужимо

Звездностъю незліченних ночей,

И знову Маяковський – Романтик вимовляє слово олюбви.

Про любов, яка б не була “служницею заміж, похоті, хлібів”, про любов, яка б заповнила собою всесвіт і “щоб вся на перший лемент “Товариш!” – оберталася земля”. Такий представляв, такий хотів бачити любов Маяковський. Йому не було дане щастя випробувати таку любов: вся справа в тому, що в кожному любовному романі є два персонажі, від яких рівною мірою залежить його доля

Такий Маяковський зрозумілий нам, близький і сучасний

Маяковський – Сатирик – теж наш сучасник. Сатира у творчості поета – це “кавалерія гострот”, що підняла “рим відточені піки”, це любимейший рід зброї. –

“Дуже багато різних мерзотників ходить по нашій землі й навколо”, – відзначає поет у вірші “Розмова з товаришем Леніним”. “Обкрутити їх, викрити перед особою народу” – таке завдання ставить перед собою Маяковський

Він їдко висміює всі негативні прояви в радянському побуті (“Про дряни”, “Любов”, “Пиво й соціалізм”), бореться з бюрократизмом в установах (“Прозаседавшиеся”, “Фабрика бюрократів”), виступає проти пережитків капіталізму у свідомості людей (“Боягуз”, “Ханжа”, “Підлиза”, “Пліткар”), наносить нищівні удари по царству долара, по міжнародних убивцях і паліям нової війни

Маяковський у вірші “Стовп” хоче, щоб “критика данина носила”, хоча “дуже багато різних мерзотників ходять по нашій землі й навколо, ціла стрічка типів тягнеться: марудники, підлабузники, сектанти, п’яниці”.

У наші дні слова з вірша “Прозаседавшиеся”: “ПРО, хоча б ще одне засідання відносно “викорінювання всіх засідань!” стали крилатими. Вони й сьогодні спрямовані проти бюрократів, управлінського апарата, марних засідань і голосувань депутатів і т, д.

“Миє”, просто стирає бюрократів і п’єса “Лазня”. Бюрократи Победоносиков і його секретар Оптимистенко не дають дороги новому винаходу, заважають руху вперед. Ця п’єса показує шкоду бюрократизму, ворожість його всій творчій, творчій атмосфері суспільства. На жаль, живуть победоыосиковы й оптимистенки й у наші дні. Сатира Маяковського “косила” дрянь, допомагала читачеві побачити, хто є хто

Втішно відзначити, що в наш час усе більше з’являється що дерзають, думаючих, сміливих людей, які хочуть, щоб демократизм, заповзятливість допомогли нашому суспільству,

А як злободенні й сьогодні рядки з вірша “Душу суспільства”:

…як від гострого,

Як би заразного,

Біжи,

Товариш,

Від алкоголіка,

Який хвалиться тим,

Скільки пива й горілки випито!

Так, я вважаю, що Володимир Маяковський “зрозумілий своїм народом”, хоча кожний сприймає його по – своєму.

В. Маяковський був людиною надзвичайно чутливим, готовим віддати всі “за одне тільки слово ласкаве, людське”.

Яке скромне (і яке жагуче!) бажання і яка грандіозна плата за нього!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>