Тиждень пройшов з тих пор, як наш клас відвідав кінотеатр. Молодому глядачеві демонстрували посередній мультфільм про тварин, що живуть однією родиною й намагаються впоратися із всі виникаючими проблемами
У теорії це повинне виглядати смішно й забавно, але не зрозуміло чому творці картини вирішили, що проектування соціальних проблем американського середнього класу на тваринний мир здасться кому – небудь пізнавальним або розвиваючої. Хоча це безсумнівно наштовхує на ряд виникаючих питань
Наприклад, куди котитися кінематограф? Щорічно невпинна машина по створенню беззмістовних картин випускає ряд фільмів, які в майбутньому повинні стати знаменосными, одержати купу нагород, але, що найважливіше, змусити людей платити за них перегляд
У погоні за касовими зборами продюсери забувають, що колись давно кіно було мистецтвом. Тепер же досить напичкать фільм ефектами, непристойними жартами й парочкою симпатичних дівчин
Сценаристи, які є представниками літератури, і, здається, повинні б відстоювати глубокомысленность і искрометность друкованого слова в кінематографі, навпаки пишуть сотні низькопробних сценаріїв для однотипних молодіжних комедій, які лише розбещують не розуми, що сформувалися. Про великих режисерів же ми можемо говорити лише в минулому часі
Проповідуючи нігілізм, сучасне кіно й телебачення, як ні парадоксально, прищеплює помилкові цінності. Так, люди, вірячи у власну волю, купують телевізор з більшим екраном, підписуються на більше вигідний пакет кабельного, але ніхто адже й не замислюється, що все це настільки тлінно й безглуздо, що не коштує й ламаного гроша, немає.
На величезний жаль, люди розділені на два табори, на ті, хто плекає культуру минулого, намагаючись знайти заспокоєння у відродженні, модернізмі або постмодернізмі як останньому притулку людського. Інші ж настільки узколобы, що не замислюються про щиру цінність сучасної псевдокультуры.
У зв’язку із цим, на мій погляд, набагато більшу користь підростаючому поколінню принесли б походи в театр і бібліотеки, адже саме там можна почерпнути щось, що послужить формуванню особистості, а не обмеженого споживача, чия голова заповнена ерзац – замінниками думок