Які почуття викликала в мене поезія ‘Писанка’ І. Калинця

Поезія Ігоря Калинця надзвичайно яскрава і самобутня. У ній пульсує і промениться національний дух, вона випоєна живлющими соками рідної землі. Душа просто не може залишатися байдужою, коли до неї торкаються вірші цього поета. У них – пам’ять нашої історії та роду, українська духовна спадщина. У них живуть воєдино злиті язичництво і християнство.

Коли я читала поезію І. Калинця “Писанка”, то неначе гойдалась у якомусь казковому промінні. Було таке відчуття, що це я сама перед святим Великоднем стежу, як

Виводить мама дивним писачком

По білому яйці воскові взори.

Мандрує писанка по мисочках

Із цибулинним золотим узваром.

І вже не прості писанки лежать перед моїми очима, а “ясні сонця”, схожі на “дивовижний світ”. Таким він може бути тільки в дитинстві, коли все здається чарівним:

…буяють буйно квіти у росі,

олені бродять в березневім соці.

Може, це навіяно символом самої писанки, бо вона означає пробудження природи, початок нового циклу життя, його “дитинство”. Тож дитинство і писанка, мені здається, дуже близькі між собою своєю духовністю. Тому так бентежить цей вірш і примушує прочитати його не один раз.

Але мене найбільше вразив образ матері, яка дала життя поетові. З її рук у “Писанці” виходять народжені її талантом “згустки сонця”. І раптом я зрозуміла: мати – це початок усього на землі. Вона народжує людину, запалює в ній чистий вогонь духовності і краси. Тієї святої писанкової краси, яку оспівав і возвеличив у своїй поезії Ігор Калинець. Мені назавжди закарбується у пам’яті казковий символ: “ясні сонця” – писанки у натруджених маминих долонях.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>