Яким настроєм пронизаний вірш Пушкіна “В’язень”? – Пушкін Олександр

Поетична творчість А. С. Пушкіна пронизано тугою за волею й сумом через існування невидимих ґрат, що стримують його все життя

Поетові було 23 року, коли він написав вірш “В’язень”. У такі роки людин, як ніколи, вільний, він повний сил і має всі шанси реалізувати свої плани й мрії. Але А. С. Пушкін бачив, що суспільство, у якому він живе, що його виховало на своїх нікчемних і порожніх ідеях, – це не що інше, як загальний обман, темниця. Доля героя зображується поетом як процес відчуження від рідного йому миру, як руйнування зв’язків з ним. У рядку:

“Сиджу за ґратами, у темниці сирої.”

Пушкін пише про себе, про безнадійну тугу, про волю, що поруч. Потрібно тільки спробувати вирватися, але чи то рутинне життя скувало орла, чи те ситість і безпеку не коштують волі… У вірші немає розвитку дії, є пропозиція:

…Давай полетимо

Ми вільні птахи, пора, брат, пора!

Туди, де за хмарою біліє гора,

Туди, де синіють морські краї,

Туди, де гуляє лише вітер… дав..”,

Але немає відповіді

Як надійти, “якщо життя тебе обдурить…”?

( Твір – Мініатюра по вірші А. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…»)

Доля. Як багато надій ми покладаємо на неї. У нас свої плани, у неї – свої. У цьому вірші всього дві строфи, але й гірке сьогодення, і надія на милостиве майбутнє в ньому переплетені. Розчарування від невдач не повинне гнітити. Невідоме майбутнє повинне тримати людини “у струні”. Багато анекдотів про долю придумано гострословами, і від них буває смішно до сліз. Сльози висохнуть, а сміх залишиться. І радість перемог і успіхів перемінить колишню гіркоту. Подумаєш: “Боже, який я був дурний!» І йдеш далі, переборюючи чергову сходинку хмарочоса життя

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>