Зміст двох перетворень Кульки в повісті Булгакова «Собаче серце» – Булгаков Михайло

Повість «Собаче серце» була написана Булгаковим в 1925 році, але з’явилася у світло тільки в 1987 – м. Це була остання сатирична повість автора. Той величезний експеримент, що проходив по всій країні в той час, в алегоричній формі знайшов своє відбиття в цьому добутку

Експеримент по перетворенню собаки в людину, що проводить всесвітньо відомий професор Преображенський, і вийшов, і немає. Вийшов, тому що професор Преображенський був кращим хірургом у Європі і йому вдалося випередити свій час. Не вийшов, тому що результат цього експерименту не тільки перевершив всі надії професора, але й жахнув, злякав, змусив повернути все на круги свої. Відбулися ці події в розпал побудови в Росії нового суспільства й нової людини. Жив на світі симпатичний і кмітливий пес, що страждає від людської жорстокості: «Але от тіло моє зламане, бите, поглумилися над ним люди досить… Не били вас по заду чоботом? Били. Цеглою по ребрах одержували? Кушано досить». Останньою краплею, що переповнила чашу страждань Кульки, стало те, що йому окропом обварили лівий бік: «Розпач повалив його. На душі в нього було до того боляче й гірко, до того самотньо й страшно, що дрібні собачі сльози, як пупырышки, вилазили з очей і відразу засихали».

Порятунок прийшов у вигляді професора Преображенський, що нагодував Кульки й привів його до себе додому. Бідний пес не розуміє, що відбувається в цій квартирі, але його ситно годують, і цього псові досить. Але от приходить день, коли над Кулькою ставлять страшний експеримент. Булгаков, описуючи операцію по пересадженню гіпофіза людини собаці, ясно показує своє негативне відношення до всього що відбувається: колись симпатичні й внушающие повагу професор Преображенський і доктор Борменталь різко міняються: «Піт з Борменталя повз потоками, і особа його стало м’ясистим і різнобарвним. Очі його металися від рук професора до тарілки на інструментальному столі. Пилип же Пилипович став позитивно страшний. Сипіння виривалося з його носа, зуби відкрилися до ясен». Думаючи про досягнення науки, герої забувають про самому головний – про людяність, про те, які мучення довелися на частку нещасного пса, про ті наслідки, до яких приведе цей експеримент. Гіпофіз, що пересадили Кульці, належав убитому в бійці Климові Чугункину, злодієві – рецидивістові, засудженому на каторгу. Професор не врахував тих генів, які перейшли до Кульки, у результаті чого, як сказав Пилип Пилипович, наймиліший пес перетворився «у таку мерзоту, що волосся сторчма встають». Кулька стала Поліграфом Полиграфовичем Кульковим, його першими словами стали нецензурні лайки. Він переродився в неосвіченого, злісного, агресивного хама, що просто отруїв життя всіх навколишніх у будинку професора. Виховання, що йому намагаються прищепити професор і доктор Борменталь, повністю знищується впливом Швондера, що вміє надавити на самі низинні інстинкти Шарикова. Інтелігентність професора виявляється неспроможної перед неприкритим хамством, нахабністю й жадібність получеловека – полусобаки. Професор розуміє свою помилку: «От, доктор, що виходить, коли дослідник замість того, щоб іти паралельно й навпомацки із природою, форсує питання й приподымает завісу: на, одержуй Шарикова і їли його з кашею». Відкриття, що зробив Преображенський, на ділі виявляється зовсім не потрібним: «Поясните мені, будь ласка, навіщо потрібно штучно фабрикувати Спиноз, коли будь – яка баба може його народити коли завгодно. Доктор, людство саме піклується про цьому й в еволюційному порядку щороку завзято, виділяючи з маси всякої мерзоти, створює десятками видатних геніїв, що прикрашають земну кулю».

Коли Кульок перетворив життя професора в справжнє пекло, учені роблять ще одну операцію: Кульок стає тим, ким був споконвічно – симпатичним хитруватим псом. Тільки головні болі нагадували йому про ті метаморфози, які з ним відбувалися: «Так звезло мені, так звезло, – думав він, задремывая, – просто невимовно звезло. Затвердився я в цій квартирі… Правда, голову мою всю сполосували навіщо – те, але це до весілля заживе». Історія Кульки завершилася щасливо, але той величезний ризикований експеримент по перетворенню величезної країни закінчився трагічно: шариковы розплодилися в неймовірних кількостях, і ми дотепер пожинаємо плоди цього експерименту. Не можна форсувати історію, не можна робити експерименти над живими людьми, не можна не думати про ті наслідки, до яких приводить марнолюбне бажання перетворити людську природу й створити «ідеальної людини», «ідеальне суспільство», не змінюючи його душі, свідомості й моральності – от той підсумок, до якого приходить читач, міркуючи про перетворення Кульки в повісті «Собаче серце».

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>